Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

 -   Спасибі велике за Нейтана, ми за нього дуже переживали. Він ще нормально виносив свою самотність, поки не отримав, то пророкування. 

 -   За це не мені потрібно дякувати, а його магії, яка мене перетягнула в цей світ - сказала я і все таки запитала - Саймон, а чому ви завжди дивуєтеся на будь-який прояв мною, почуттів або емоцій по відношенню до Нейт?

 -   Тому, що все його життя оточуючі панічно боялися тьма в ньому, і жінки вважали за краще померти, ніж зв'язатися з ним, а Ви його абсолютно не боїтеся. Це дивує і викликає захоплення! На добраніч, вам Аріна?

 -   Так, і вам на добраніч, Саймон. І спасибі за відповідь.

Залишившись одна, я сходила в ванну. Ну, як ванну, в басейн. Знайшла у Нейтана в гардеробній щось на зразок туніки, яка була мені до коліна і вляглася в ліжко. Як би чекати, але схоже заснула швидше, ніж згадала про це.

А прокинувшись вранці, Нейтана поруч не виявила. 

Це ще півгодини не минуло чи вже настали наступні - подумала я і пішла приводити себе в порядок. Вже виходячи з ванної, на ходу заплітаючи косу, почула тихий стукіт у двері. 

 -   Так?

 -   Можна? - заглядаючи в кімнату запитала Дана і після мого дозволу сказав - його світлість, просив передати Вам вибачення і сказав, що вони з імператором відбули до палацу у важливій справі.

 -   Спасибі, Дана. А його світлість Дімас вже встав.

 -   Так, звичайно вони з його світлістю Лукою вже в кабінеті.

 -   Добре, ти мене проводиш, до них?

 -   Так, звичайно!

 -   Тоді веди.

Ми вийшли в коридор і спустилися на перший поверх і через вже пару хвилин були біля кабінету. Я подякувавши Дані, постукала в кабінет і отримавши дозвіл увійти, зайшла.

 -   О, доброго ранку, Аріна! Ти завжди так рано встаєш?

 -   І вам доброго ранку. У більшості випадків. Я хотіла запитати чи можна скористатися вашою бібліотекою, поки Нейт зайнятий? І чи можливо якось попередити Леона, що я тут затримаюсь?

 -   Так, звичайно - відповів Дімас - і дістав артефакт зв'язку і ми зв'язалися з Леоном. Він, сказав що Нейт його попередив, так що все в порядку.

 -   Так, що далі? - запитав Лука.

 -   Бібліотека? - тихо запитала я.

 - Ні, ти не вгадала. Спочатку сніданок! - і перш ніж я встигла щось сказати, він продовжив - Нейт нас попередив, що погано їж, так що вперед в їдальню.

 - Зрозуміло, я з ним розберуся - пробурчала я, і голосніше сказала - Є в їдальню!

Сніданок прийшов, так як і вечеря в сімейному колі. Ну, а після озброївшись чашкою кави, мене повели в бібліотеку. Так, тут книг в рази два більше ніж у Леона.

 -   Вражає! - сказала я

 -   Так, тут книги які почав збирати ще мій дід - сказав Лука - більше книг тільки в палаці. Як плануєш шукати?

 -   О, а ось це якраз не проблема!

 -   Що ти маєш на увазі? - запитав Дімас.

- Припустимо, мені потрібно все що відомо про Айрін - і тихо вимовила - Мел допоможеш? 

І через кілька секунд, навколо проявилася Мел і пронеслася вздовж полиць, і негайно потрібні книги засвітилися.

 -   Аріна, це неймовірно! Як ти хвацько з нею спілкуєшся, а вона тобі кориться - з дитячим захопленням вимовив Дімас - як у тебе це виходить? Я зі своєю силою так не можу.

 -   Все просто, Дімас ви повинні визнати свою силу рівній собі, і ви повинні не підкорювати її, а співпрацювати. Спілкуйтеся з нею як з живою. Тому, що вона і є жива. Як бачите вона має багато знань і у неї є емоції. У неї просто інша текстура, інше тіло.

- А що ми повинні знайти в цих книгах, які були відібрані? - запитав Дейв.

 -   Дейв, ти ставиш правильні питання! Нам потрібно знайти те що не знають абсолютно всі. Щось унікальне! А саме, яким чином вона була пов'язана зі своєю шісткою магів. Хто, ким і кому в ній приходився.

 -   Що ж, обсяг роботи зрозумілий - сказав Дімас, потираючи руки - за роботу?

 -   Та ви азартний, Дімас! - реготнула я.

 -  Не те слово, - засміявся Лука - ми ще його не зупинимо. Саймон, ти стежиш, що б Аріна вчасно їла, а то нам онук голови повідриває.

 -   Їжа як їжа, а ось кава має бути завжди! - засміялася я - і не бійтеся, ваші голови залишаться при вас. Не такий вже ваш онук кровожерливий!

Я не знаю, скільки пройшло часу, начебто Саймон, кілька разів приносив їжу і її ковтали на ходу, як то кажуть. Азартними в пошуку інформації виявилася все наша компанія. Відволік нас від процесу прийшов Нейтан.

 -   Ого, та ви тут все як на підбір, книгоїди! - сміючись сказав він, підійшовши до мене і піднімаючи мене з крісла. Потім сам в нього сів, а мене посадив на коліна. Все це він зробив так легко, мимохідь як ніби це щось звичайне. Обняв мене і сказав - я скучив!

 -   І я, - сказала і відклала книгу - ти вже їв?