Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Гидка, брехлива, збочена стара гаргуйлька! - бушувала Герміона, коли через півгодини вони верталися до замку по рівчаках, що їх вони протоптали в снігу йдучи сюди. - Ви зрозуміли, куди вона хилить? Це все пов'язано з уявленнями про покручів... вона намагається зробити з Геґріда якогось тупого троля, тільки тому, що його мати була велетка... це так несправедливо, бо урок був цілком непоганий... тобто я ще могла б зрозуміти, якби то знову були якісь вибухозаді скрути, але ж тестрали нормальні... знаючи Геґріда, можна сказати, що це були взагалі цілком невинні істоти!
- Амбридж сказала, що вони небезпечні, - нагадав Рон.
- Як і казав Геґрід, вони не дозволять себе скривдити, - нетерпляче заперечила Герміона, - і я не думаю, що така вчителька, як Граблі-Планка показала б їх нам до складання НОЧІ, а вони ж такі цікаві! Одні люди їх бачать, а інші ні! Хотіла б і я їх побачити.
- Справді? - неголосно перепитав Гаррі.
Герміону зненацька охопив жах.
- Ой, Гаррі... пробач... ні, авжеж, ні... я бовкнула таку дурницю.
- Нічого, - заспокоїв він її, - не журися.
- Я здивований, що так багато учнів їх побачили, - мовив Рон. - Аж троє...
- Так, Візлі, ми тут теж, тіла, про це думали, - пролунав лиховісний голос. Нечутними в м'якому снігу кроками Мелфой, Креб і Ґойл наздогнали їх і опинилися просто за їхніми спинами. - От цікаво, якби ти побачив, як хтось, тіла, здох, - може, й квафела почав би тоді бачити?
Він зареготав разом з Кребом і Ґойлом, вирвався вперед на стежці до замку, а тоді заревів на весь голос: «Візлі - наш король». Вуха в Рона стали яскраво-червоні.
- Не звертай на них уваги, - просичала Герміона, вихопила чарівну паличку і замовлянням знову видобула з неї гаряче повітря, щоб розтопити в неторканому снігу стежку до оранжерей.
*
Настав грудень. Він приніс ще більше снігу і справжнісіньку лавину домашніх завдань для п'ятикласників. З наближенням Різдва Ронові й Герміонині обов'язки старост дедалі більше їх обтяжували. Вони мусили наглядати за прикрашанням замку («Чіпляєш стрічку з блискітками, а Півз хапає її за другий кінець і намагається тебе задушити», - жалівся Рон), пильнувати першачків та другокласників, які на перервах залишалися в коридорах через страшенний холод надворі («А то такі зухвалі шмаркачі, якщо хочеш знати! Ми в першому класі й близько такі не були», - нарікав Рон), і чергувати в коридорах на зміну з Аргусом Філчем, який підозрював, що святковий настрій виллється у масові чаклунські дуелі («Та в нього лайно замість мозку», - лютував Рон). Справ було стільки, що Герміона навіть перестала плести ельфам шапочки й бідкалася, що їх у неї залишилося тільки три.
- Тим бідним ельфам, яких я ще не визволила, доведеться лишатися на Різдво тут, бо їм не вистачить шапочок!
Гаррі не наважився розповісти їй, що Добі забирає собі всю її продукцію, тому лише нижче схилився над рефератом з історії магії. Він не хотів навіть думати про Різдво. Уперше в житті мріяв не залишатися на канікули в Гоґвортсі. Враховуючи заборону на квідич і стурбованість тим, дадуть Геґрідові іспитовий термін чи ні, його тут зараз мало що тримало. З радістю чекав єдиного - зібрань ДА, але вони все одно на час канікул припинялися, бо майже всі члени ДА роз'їжджалися по своїх родинах. Герміона збиралися з батьками на гірськолижний курорт, і це викликало захват у Рона, бо він іще не чув, що маґли прив'язують собі до ніг вузенькі шматочки дерева, щоб з'їжджати з гір. Рон їхав додому в «Барліг». Гаррі кілька днів смертельно йому заздрив, аж доки Рон, відповідаючи на Гарріне запитання, як він планує добиратися на Різдво додому, вигукнув:
- Та ти ж так само їдеш! Хіба я не казав? Мама ще кілька тижнів тому написала, щоб я тебе запросив!
Герміона закотила очі, а в Гаррі миттю поліпшився настрій. Думка про Різдво в «Барлозі» була просто чудова, хоч її трохи псувало відчуття провини, що Гаррі не зможе провести канікули з Сіріусом. Він вирішив, що спробує переконати місіс Візлі запросити на свята ще й хрещеного батька, хоч навряд, щоб Дамблдор дозволив Сіріусові покинути площу Ґримо. Гаррі не міг не думати і про те, що й сама місіс Візлі, мабуть, не захотіла б його бачити в себе, бо ж вони так часто сварилися. Після останньої своєї з'яви в каміні Сіріус не мав з Гаррі ніякого зв'язку. Гаррі розумів, що самому встановити з ним контакт було б необачно, адже Амбридж увесь час насторожі, та йому однак сумно було уявляти, як Сіріус у старому материнському будинку на пару з Крічером стріляє різдвяною хлопавкою.
Гаррі першим прийшов до «кімнати на вимогу» для останнього перед канікулами зібрання ДА і дуже зрадів, що там ще нікого не було, бо коли спалахнули смолоскипи, побачив, що Добі власноручно прикрасив кімнату на Різдво. Неважко було здогадатися, що це зробив саме ельф, бо нікому більше не спало б на думку підвісити до стелі сотні золотих ялинкових прикрас, на кожній з яких красувалася фотографія - обличчя Гаррі з великим написом: «ВЕСЕЛОГО Й ГАРРІНОГО РІЗДВА!»
Ледве Гаррі встиг зірвати останню таку прикрасу, як двері з рипом відчинилися і зайшла, як завжди, замріяна Луна.
- Здоров, - імлисто привіталася вона, розглядаючи залишки святкового оздоблення. - Гарно. Це ти так прикрасив?
- Ні, - заперечив Гаррі, - це Добі, ельф-домовик.
- Омела, - мрійливо вказала Луна на зелений кущ з білими ягодами, що нависав прямо в Гаррі над головою. Він вистрибнув з-під нього, згадавши про звичай цілувати того, хто опинився під гілкою омели. - Правильно робиш, - дуже серйозно мовила Луна. - Там завжди аж кишить нарґлами.
Гаррі не довелося розпитувати, що таке нарґли, бо якраз прийшли Анжеліна, Кеті й Алісія. Були вони захекані й тремтіли від холоду.
- Нарешті, - Анжеліна скинула плаща й пожбурила його в куток, - ми знайшли тобі заміну.
- Заміну мені? - не зрозумівши, перепитав Гаррі.
- Тобі, Фредові й Джорджу, - пояснила вона. - Знайшли нового ловця!
- Кого? - поцікавився Гаррі.
- Джіні Візлі, - відповіла Кеті. Гаррі аж рота роззявив.
- Я все розумію, - зітхнула Анжеліна, витягаючи
