Попелюшка для Дракона — Мільярдера - Олівія Дейлі
— Гарненько мий, щоб блищало все – кажу та любуюсь першими успіхами у вихованні, ось вже й простуд миється.
— Я тільки стіл перекинув, а посуд ти забруднила – обурюється собі під ніс. Ну тільки похвалила.
— Це моральна компенсація – розводячи руками промовляю.
Дракон кидає на мене злий погляд, а я не уявляю чому він на мене злиться. Ні, щоб подякувати, або вибачання попрохати, він тут жертву з себе показує.
Те ж мені.
— У мене мільярди на рахунку. Власний бізнес, а я мию посуд на кухні – знову бурчить собі під ніс.
— Ти сам цього захотів. Тож отримуй задоволення – усміхаючись кажу.
— З'їм тебе – торкаюсь хвостом до моєї ніжки промовляє, ох даремно ти це сказав.
— Тобто ти мені погрожуєш? – серйозніше запитую та вже стискаю качалку в руці.
— Попереджаю – даруючи мені посмішку відповідає. Ну що ти будеш робити, я його на правильний шлях, а він знову в те саме болото.
— Послухай сюди Едічка, у тебе силоньки мене не стане з'їсти, а ось моя качалочка з радістю тебе поцілує. Тож давай домивай, тобі ще сирники мені готувати – кажу та дивлюсь як у дракона розширюються очі.
— Я? Та ти! Та я! Я дракон повинен готувати ще й? Я тебе взагалі-то на роботу взяв – вибухає, а у мене це викликає тільки сміх.
— Ремарочка, не взяв, а виграв у карти. Тож давай, домивай швидше я їсти хочу. А я піду подивлюсь, що там наш Микольця поробляє – не звертаю уваги на ошелешеного дракона та гордо піднявши голову йду геть.
У нього від моїх слів аж виделка з рук вилетіла, нічого перемиє ще раз. Корона з голови не впаде, я його навчу як це людей у карти вигравати.
Вийшовши на двір я одразу ж направляюсь до будки охорони.
На кріслі, підставивши під морду хвоста мирно собі спить крокодил. Ну ти у мене зараз отримаєш. Тобі там люди не подобались, ну нічого зараз ти їх полюбиш.
— ВАФЛІ НАПАЛИ – кричу, а бідний Микола аж з крісла звалився.
Не потрібно спати на роботі.
Декілька секунд він не може зрозуміти що трапилось, та помітивши мене полегшено зітхнув. Це ти зарано зробив.
— Ради всього святого, для чого ти мене налякала? – сумно запитує, а мені його шкода стає.
— Щоб не розслаблявся – кажу та усміхнувшись йду геть.
Потрібно перевірити що робить дракон, а то якщо він знову мене не слухається я йому таке влаштую.
Тихенько заходжу до хати та не дихаючи підходжу до дверей кухні.
Заглянувши у середину я нікого не зустрічаю. Ні ну ви подивіться на нього.
Ну драконе, ну ти в мене отримаєш.
Стискаю качалку в руки я йду на його пошуки. Тебе вже нічого не врятує, так значить. Я по доброму, а він.
Заглядаю у кожну кімнату, але його ніде не має. Я вже вирішила що його й в домі немає, поки не відкриваю одні двері.
На ліжку мов король лежить дракон та слухає музику в навушниках. Її чути аж сюди, хвіст рухається у ритм мелодії, а очі заплющені.
Ну й добре. Зараз ти в мене отримаєш.
Тихенько на пальчиках підходжу до морди та вже підіймаю руку з скалкою, як тут......
