Академія Лідеван. Громова сила - Анна Потій

— Що ж, гаразд. Ми підемо. Радий був вас бачити, магу Еділане, і вас, люба принцесо, — Фірніет церемонно вклонився. — Як тільки ми знайдемо всі потрібні відповіді, одразу ж повернемося.

— Ми будемо чекати, — Еділан потиснув Фірніету руку, а Фелла, Елів та Ірфла по черзі обійняли Феліцію.

Фірніет закінчив останні приготування і вітальню осяяло сяйво порталу. Вони вступили в нього, розчиняючись у сріблястому тумані, і знову їх з неймовірною швидкістю потягло, тільки тепер не вниз, а вгору. 

Прийшли до тями вони в тронній залі Валідани, звідки й здійснили подорож до Обителі, переполошивши своєю появою слуг, що прибирали там. Ті відразу ж побігли за Тагоном Пеллом, щоб доповісти про повернення мандрівників. Через кілька хвилин головний радник з'явився в тронному залі у супроводі Нерти Нагор і... Тіррени Лютем.

— Ви все ще тут, архімагесо Тіррено? — здивувався Фірніет. Йому здавалося, що архімагеса мала вже повернутися до себе в Муірн.

— Я ж не могла кинути вас без підтримки? — архімагеса Тіррена навіть здивувалась такому питанню. — А раптом ви б не змогли повернутися? Довелося б новий портал вигадувати.

— Ви знайшли королеву Валідану? — Тагон Пелл перебив Тіррену Лютем. Йому не терпілося дізнатися про долю своєї королеви.

— Так, ми знайшли її разом із донькою, — про зустріч із Феллінією та Еділаном розповідати темним магам не варто, інакше вони б щось запідозрили.

— З ними все добре? — Тагон виглядав стривоженим. Він щиро переживав за свою королеву.

— З Валіданою — так, а ось Ірфла була при смерті, коли потрапила до Обителі, тож її повернути сюди буде складно, але ми щось придумаємо.

— Зробіть все, що у ваших силах, прошу! — в очах Тагона блищало благання.

— Нам треба знайти одну людину, яка нам допоможе із визволенням королеви Валідани, а потім ми знову повернемося сюди, щоб переміститися до Обителі. Ви ж не проти, магу Тагоне?

— Звісно, переміщайтеся скільки потрібно, — Тагон активно закивав головою. — Тільки поверніть скоріше Валідану та Ірфлу.

А ось Нерта Нагор зовсім не зраділа новинам. З кожним словом Фірніета вона хмурилася все більше. Схоже, Роана Манорі вірно припускала: Нерта хоче зайняти місце Валідани.

— Їм можна довіряти? — спитала Нерта гучним шепотом у Тагона, щоб і Феліція з Фірніетом почули.

— Я їм довіряю.

— А я — ні, — прошипіла Нерта.

— Нерто, не забувай, головний радник тут я, — осадив її Тагон. — І доки Валідана не повернеться чи не оберуть нову королеву — останнє слово за мною.

— А я головніша за правом крові! — Нерта вже не шепотіла, а кричала. — Я троюрідна сестра королеви! Її єдина кровна родичка. Отже, якщо Валідана не повернеться, то трон мій. Змирись, Тагоне!

Тагон Пелл тільки пирхнув у відповідь на обурення Нерти. Він давно звик до її тяжкого характеру.

— Ключове слово «якщо», Нерто. От коли не повернеться, тоді й поговоримо. А поки що — головний тут я. І ти чудово знаєш наші закони: підніматимеш бунт, вирушиш у в'язницю. Королева Валідана жива, просто тимчасово відсутня, а значить, ти все ще звичайнісінька радниця. Змирись, Нерто! — Тагон повернув їй її ж фразу і задоволено усміхнувся. Повернувшись до світлих магів, він кивнув їм. — Можете йти. Сподіваюся, ви скоро повернете нам королеву.

Феліція та Фірніет у супроводі Тіррени Лютем залишили тронну залу темного королівства. Опинившись поза палацом, вони з полегшенням зняли амулети, які приховували їхню магію. Особливо раділа Тіррена Лютем.

— Яка ж я щаслива, що вийшла з цього проклятого палацу! — вигукнула вона. — Ви не уявляєте, як Нерта дістала мене. Постійно сувала носа в мої справи, заважала вивчати лабораторію Валідани і всіляко псувала мені настрій. Довелося їй наостанок подаруночок залишити, — архімагеса по-дівочому хихикнула.

— Що ви зробили, архімагесо Тіррено? — Фірніет суворо подивився на стареньку, але в куточках його губ причаїлася усмішка.

— Всього лише невинна дитяча витівка: зачарувала її шампунь на зміну кольору волосся. Як тільки вона ним скористається, то її волосся набуде насиченого малинового кольору. Я спочатку хотіла фіолетового, але вирішила, що мене по ньому впізнають, — у архімагеси Тіррени самої були фіолетові пасма у волоссі, та й одяг її був переважно фіолетового кольору. — Тому обрала малиновий, під колір щічок Нерти, коли вона злиться. Протримається близько місяця, якщо вона повторно не скористається шампунем.

— Архімагесо Тіррено, вам перевалило за 90, а ви розважаєтеся як дівчинка, — Фірніет розсміявся і Феліція теж усміхнулася слідом за ним.

— Недобре, юначе, ой недобре нагадувати жінці про її вік! — Тіррена Лютем, усміхаючись, погрозила пальцем. — Проте досить розмов. Давайте йти. Я створю портал. Ви ж не проти, якщо я переночую у вас вдома?

Фірніет був лише «за». Він хотів у подробицях дізнатися, чим займалася архімагеса Тіррена в палаці темних магів, а сама архімагеса — послухати про Обитель неупокоєнних. Фірніет дозволив старенькій створити портал у його будинок і вони, нарешті, покинули Етіренію і повернулися до Велланії. 

Поки Феліція готувала вечерю, Фірніет розповідав архімагесі Тіррені про те, що з ними трапилося в Обителі. Тіррена Лютем уважно слухала, не перебиваючи, тільки зрідка здивовано підводила брови.

— Цікавий у вас вимір, — сказала вона, коли Фірніет перестав розповідати. — Але я не хотіла б там опинитися. Звичайно, там є що вивчити, але ваші Повелителі не вселяють довіри. За вашим описом вони нагадують наших темних магів, а ви знаєте, майстре Фірніете, наскільки вони у нас небезпечні.

— Звісно, доводилося стикатися. Наші темні маги лише використовують темне джерело, по суті не являючись поганими людьми. Вся проблема у конфлікті між світлими та темними, тому їх і демонізують. Так, багато з них більш жорстокі, але магія не спотворила їх суть, як у випадку з вашими темними.

— Саме так.

— А тепер розкажіть нам, чим ви займалися у палаці, поки нас не було, окрім як капостями у бік Нерти Нагор? — Фірніет не стримався від хитруватої посмішки.