Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- добре, але не зараз і не тут.

- Що боїшся, що твій цей женішок нам завадить??!!

- Дідіков!

- Нікітіна!

- ревнивець хрінів!!

- Софія!!

- Послухай, Рома нам не потрібні проблеми, ми обоє вже не вільні і в обох є свої обов'язки, і ...

- добре, нехай так, але знай, я цю Барбу не люблю ... не любив ... і ніколи не полюблю ....

- знаю….

- як і я знаю, що ти не любиш цього Стаса моя відьмочка...

- Так ти правий, але правила є правила як і обіцянки  Рома…

- добре де і коли?

- Давай за кілька днів, номер мій знайдеш, я в цьому впевнена, подзвониш, і я скажу де…

- Мій номер той же Софія, так що подзвониш сама, коли вирішиш, але тільки довго не змушуй мене чекати, інакше ти мене знаєш...

- ох, Рома ....

- я не жартую Софія…..

- звичайно я знаю….

І він знову мене поцілував, і потім сказав:

- Що ж мені пора, і до зустрічі, моя солодка відьмочка.

- бувай Рома.

І він мовчки пішов, твою ж матір що я роблю. Боже я просто взялася за голову від того, що сталося. Це просто якесь покарання долі. Але головне, за що?