Віртуальне кохання - Natasha
Я купила собі шолом!!
І підключила до комп'ютера!
Зайшовши на сайт, я написала боту, і потім мене перекинуло до найкрасивішої набережної!!
Я стояла в літній блакитній сукні!!! І все було як живе – сонце, небо, хмари!!
Все ніби ніжно обіймало тебе і давало надію на краще!
Раптом хтось закрив мені очі!
Я озирнулася, і серце вибухнуло на тисячі променів – переді мною стояв високий хлопець з каштановим волоссям і вбивчо карими очима!
– Привіт!
Не чекала!?
Це тобі.
Він простягнув букет троянд!
Я забула про все, забула про роботу, про те, що все це лише віртуально!
Ми сиділи в ресторані і розмовляли, потім пішли купатися під місяцем. Ми довго розмовляли, і я знову почала любити…. Ну і що, що бота, головне, що я була коханою.
– Віко! Ти не бачила Настю, її вже тиждень немає в мережі і на роботі!!
– О, Андрію, привіт! Ні, не бачила, знаю, що вона втомилася і вирішила працювати з дому, а що?
– Хотів вчора зайти до неї, але вона не відкрила. Подзвонив, а телефон не відповідає, мабуть, вимкнений.
До хлопців підбіг начальник і теж запитав про Настю, сказав, що її робота так і не надійшла на пошту!!!
Почалася паніка, і Віка вирішила поїхати й усе сама з'ясувати!
– Ну що, куди сьогодні підемо?
– Ну навіть не знаю :)
Та хоча знаю, ми сьогодні залишимося тут і будемо дивитися фільми!!
– Включити імітацію дощу?
– Було б супер!
Ми сиділи з ботом і дивилися фільм, як я почула, що мені подзвонили у двері. Зрозумівши, що я забула, що в мене є ще реальна квартира, я сказала боту поставити фільм на паузу!
– Віко?
– Настю, нарешті! Чому ти не відповідаєш??
Чому ……
Боже!!
Віка зайшла до квартири й побачила купу бруду, порожніх банок з-під води, пива й ще чогось!
Що у тебе відбувається?
Потім вона почула, як Настю покликав бот, бо звук ішов через колонку.
– Ти не одна? Чому одразу не попередила?
Здивувалася Віка.
– Та ні, точніше так, але ні!
Як би тобі пояснити!
Я з ботом!!!
– З ким?
Настя показала їй шолом і розповіла про бота і про побачення!!
– Уже минув тиждень!
А ти навіть за роботу не сіла?
– Тиждень? Ні, сьогодні ж вівторок, – здивувалася Настя!
– Ні, сьогодні субота!
– Субота?
Не може бути… Вона подивилася на телефон, там було 23 вересня, субота!
О Боже, я надто захопилася!
– Так, я розумію, але зібрайся, усе добре, але в міру!!
– Гаразд, тоді я побігла, рада, що в тебе все добре!!
– Удачі, бувай!
Я від розпачу сповзла по стіні. Усе це, і бот, і побачення…
Дуже затягує, але щоб на тиждень!
Ну та нічого страшного, сьогодні субота, можна відпочити, а завтра вже попрацювати, і щаслива я повернулася до бота.
Так минали вечори: коли мені було лінь одягати шолом, ми переписувалися. Коли я вирішила вийти до магазину, бо доставка мені набридла, я побачила рекламу:
«Завантаж свою свідомість у комп'ютер».
Але це було дуже дорого, і таких грошей у мене не було!
Та чомусь мені дуже хотілося, і було навіть цікаво, як це – опинитися в комп'ютері!
Раптом мені спала на думку дивна ідея: а що, якщо мій бот – це чиясь свідомість?!
А що, якщо це так, і цієї людини вже немає в живих!!
Від цієї думки ставало не по собі!
Скупившись і повечерявши, я лягла спати! Вранці, зазирнувши у телефон, я побачила СМС про те, що мене вигнали з роботи!
