Віртуальне кохання - Natasha
У дворі ми курили й пили каву.
– Ну що з тобою, розкажи!?
Занепокоєно спитала Віка.
– Я не можу його забути...
– Боже, ти знову думаєш про нього? – Віка аж подавилася.
– Та він не вартий твого серця!
Я все розумію, перше кохання, але...
– Не треба, не кажи, я все знаю, що ти мені скажеш...
Не ображайся, але мені це не допоможе!
Господи, і навіщо я тоді знову до нього поїхала...
– Слухай, ми після роботи йдемо з хлопцями в кафе!
Підеш з нами!!
І без розмов!
Після роботи ми з нею та друзями пішли в кафе, але їсти я не хотіла,
Поки мої друзі чекали, поки ледачий офіціант прийме наше замовлення, у мене в голові крутився той вечір.
“Дзвінок телефону”
– Так!?
– Привіт, як ти?
– Ого, ти сам подзвонив!?
– Так, є невеличка розмова, мені погано, морально!
Може, приїдеш і складеш мені компанію?
– З чого це!?
– Ну, дивись, я тебе не примушую, але мені було б приємно, якби ти приїхала і підтримала мене!
– Щось сталося?
– Так, в мене мій ресторан відібрали!
– Оу...
– Загалом приїжджай, якщо що! Буду чекати!
– Завтра о шостій!
– Добре, будемо чекати!
І знову я тоді не почула, не зрозуміла!
Серце забилося так сильно, що я думала, воно вистрибне з грудей!
“Невже він схаменувся, і він знову мене любить, нарешті він усе усвідомив, усе буде, як раніше”
Наступного дня стояла пекельна спека, і не хотілося пітніти в задушливому автобусі, я сіла на велосипед і поїхала.
Але по дорозі мало не наїхала на молоду парочку, при тому що дорога була порожня, і звідки вони взялися. Ах, якби я знала… побачила цей знак долі!
Їхала далі і побачила, як перекрили дорогу!
– Дівчино, вам треба об'їжджати, ця ремонтується!
І знову знак, який я не розпізнала.
Приїхавши до його будинку, він зустрів мене, і ми зайшли в квартиру.
– Як доїхала?
– І не питай,
Постійно мене щось збивало, то ремонт дороги,
То ще щось!
– Загалом, я тебе ще по справі покликав,
– Якій?
– Зараз дізнаєшся!
І Вітя став комусь телефонувати.
– Пролунав дзвінок у двері, і в кімнату зайшла дівчина років 25, висока, спортивна, у сукні й на підборах!
– Ось, знайомся, це Анна, моя майбутня дружина!
Я б хотів, щоб ти прийшла до нас на весілля!
– Що?
– Що, що?
– Ти зараз знущаєшся з мене?
– А в чому справа?
– Ти мені подзвонив і сказав, щоб я приїхала і склала тобі компанію, бо тобі хріново і що в тебе ресторан відібрали!
– Як ресторан відібрали? – здивувалася Анна.
– Ми вчора там із друзями сиділи!
– Що?
Поки Вітя дивився спідлоба на свою наречену, у мене розірвалося серце.
“Мені брехали, чому!?
Хто я? Заберіть мене звідси!, чому вона!?
Чому не я...”
Ноги підкошувалися, до горла підступав ком, мене наздогнала слабкість!
І я вилетіла на вулицю, не встигла сісти на велосипед і поїхати, як він мене схопив за руку.
– Куди ти так швидко? Я думав, ми посидимо, вип'ємо!
– Ти що, ідіот?? Ти ти!!
Так я тебе знати не хочу, так щоб ти згорів разом із нею і рестораном!!!
– Що ти починаєш? Я тебе запросив до себе додому, а ти скандал влаштовуєш!?
Але я не чула, що він мені говорив, я їхала, і сльози душили мене по дорозі додому!”
— Ау! Мене з думок вирвав Андрій, який сидів поруч і клав у мою тарілку шматок піци!
– Куди ти весь час літаєш?!
– Ой, пробач, я просто задумалася, думаю над історією! Я ніяково усміхнулася.
– Скажи правду, ти про нього думаєш?
Я ледь стримуючи сльози:
– Так, не можу, не можу, занадто велика рана...
– Слухай, є один застосунок, він тобі допоможе!
Робо-психолог онлайн!!!
Моїй знайомій допоміг вийти з глибокої депресії!!
І скинувши мені посилання на нього, ми взялися до піци!
Вечір посиденьок підходив до кінця, і я вирішила йти додому через набережну, поки я йшла, почав падати перший осінній сніг, а море співало розбившимися хвилями об набережну, причали та кораблі!
