Віртуальне кохання - Natasha
– У мене є жінка, з якою я...
– Загалом, я не маленький хлопчик, щоб бігати...
– Не мудруй... Ти несеш нісенітницю.
– Своїм одягом, а саме кепкою і джинсами, ти показуєш іншим: дивіться, я дивна дівчина, яка носить кепочку і коротко стрижеться...
– Для того, щоб десь працювати, треба щось вміти. А що вмієш ти?
– Ні, ти не буддистка, щоб стати нею...
– Ні, це не працює... Це нісенітниця!
Для того, щоб навчитися писати, треба хоча б кілька років читати хороших поетів... або кілька років вчитися у них...
– А це хто!?
– Це дочка моєї знайомої. Мені треба викликати таксі...
«Стоп, чому вона, а не я... Хто вона і чому тут немає мене? Я ж повинна була бути тут... Він же мене запросив... Чому вона тут?..»
Я знову прокинулася в своєму ліжку після кошмарів. Було п'ята ранку, і треба було вставати на роботу...
Три роки. Три роки минуло після того, як він мене зрадив. Та й завжди зраджував...
Поки я вірила, любила, була готова на все заради нього, він крутив з іншими...
З ін-ши-ми...
Як же нестерпно боляче було, коли одного разу, зателефонувавши йому, він вів себе дуже дивно...
– Господи... – я закрила обличчя руками, стоячи в душі і намагаючись прогнати думки і сон...
Господи, і від цієї людини я хотіла дітей, і цього чоловіка любила всім серцем, кожного разу тонула, кричала і виринала знову!
Кожного разу вмираючи і відроджувалась, засинаючи на його грудях...
Хто ж знав, що не народжувалась і не вмирала, а просто тихо розпадалась всередині...
Що поробиш, перше кохання завжди таке... Спочатку тебе вб'ють, вирвуть серце, а потім стає краще: ти знову починаєш любити, ти починаєш творити, ти нарешті знаходиш ту людину, яку шукав усе життя, і ця людина – це ти!
Так, ти – не хтось інший, а ти!
Мої думки перервав водій автобуса, який кричав:
– Дівчино! Це кінцева, ви виходите!?
Опам'ятавшись і розплатившись, я вийшла, зайшла і пішла до будівлі редакції.
Здавши потрібні рукописи директору, я пішла працювати далі!
Я писала статті! Писати я любила з дитинства, одного разу на Новий рік я написала цілу постановку, при цьому докладно розписавши, де хто з героїв знаходиться на сцені і куди падає світло!
І вчителям сподобалося, навіть вдалося поставити!
Але сьогодні робота не йшла, я була розсіяна і не могла нормально зосередитись!
Так довго я сиділа над текстом вперше!
Нарешті підійшла моя подруга, і ми пішли на обід!
