Варта у Грі. Артефакти Праги - Наталія Ярославівна Матолінець

— Златане... — Варта звела брови. — Усі близькі мені люди далеко звідси. Чи думаєш, я збираюся стрибати тобі на шию в присутності найвищого магічного правління, щоби дати їм іще більше підстав для пліток?

— Ну... — чех сіпнув губами і не стримав широкої усмішки. — Моя шия в твоєму цілковитому розпорядженні зараз.

— Я тобі що — кровопивця?

— Ні, маю надію. Кажуть, вони вимерли.

— Як порядна панянка зі столітньої давнини... — Варта різко занурила обидві руки в густі кучері мага, смикнула його голову назад і нахилилася до лівого вуха: — ...я відмовляюся реагувати на ваші провокації.

Відьма Дикоросла, Вартина подруга, нещодавно наворожила чаклунці страшну любов. У тієї з'явилися ґрунтовні підозри, що ворожіння може справдитись. Але в процесі кривавої Гри, серед постійних інтриг, було геть не до любові.

«Що більше перепон, то краще! — запевняла по скайпу Дикоросла, котра жваво розпитувала Варту про кожну деталь її мандрівки, починаючи від перетину кордону з шестигодинною чергою. — На побаченні він, може, й класний, і в жилетці та метелику. А який, коли смаленим запахне? Якби я собі когось певного шукала, — після слова „певного“ відьма розреготалася, настільки химерною їй видавалася така перспектива, — ...уяви: якби! — я б видивлялася під час дуелей...»

Варта усміхнулася, пригадавши слова подруги.

— Богуміне, влаштуймо ввечері тренувальну дуель, — шепнула вона. — Після того конгломератного пафосу.

— Добре, Тарновецька, — відказав чех і шпикнув Варту павутинкою так моторно, що вона зойкнула з несподіванки.

***

Збори правління Конгломерату призначили в Чернінському палаці. Варта вирішила обов'язково навідатися туди ще раз. Якщо, звісно, хтось впустить її до Міністерства закордонних справ. Але з впливом магів-правлінців — хіба важко це влаштувати? Хтось із них, певна річ, працював тут: члени чаклунських фракцій не гребували позірною участю в людській політиці. Адже так, за словами Златана, куди легше впливати на галузі, які їх цікавлять, зокрема, влаштовувати гарне прикриття для чаклунського бізнесу.

Відкривши багато нового, Варта замислилася над тим, чи є чародії серед людського правління і в неї вдома. Чех на її розпитування скупо розповів, що українську фракцію колись намагалися сформувати, проте щось не зрослось, і найбільша країна Конгломерату досі не мала свого представництва, бо «не відповідала критеріям». Ще там були замішані гроші, багато грошей — більшого маг не знав.

За його словами, для зборів щоразу обирали різні місця — переважно в столицях країн, які входили до Конгломерату. Цю зустріч спершу планували провести у Львові з нагоди завершення Гри. Та оскільки попереду майоріли вибори нового глави і чеського судді, то засідання перенесли до Праги.

Палац — найбільше барокове диво чеської столиці — мав монументальний вигляд. Кількість розкішних автівок на стоянці перед ним зашкалювала. Утім, усередині, під арковими стелями галерей, Варті здалося, що цій простоті й естетиці бракує наповнення. Ніби, пройшовши шлях від розкішних покоїв до шпиталю і казарм, переживши всі воєнні конфлікти, які струсонули його минулу велич, палац досі не міг оговтатися, тому здавався порожнім та похмурим.

Кроки відлунювали довгими коридорами.

— Зберуться всі судді, тому чекай побачити знайомих, — шепнув хлопець і тут же помітив віддалік, у кінці коридору, свого дядька. — Бертоку, вітаю!

Златан підійшов до нього і гаряче потиснув руку.

— Маєш чудовий вигляд, юначе, — схвально кивнув угорець, роздивляючись мага. — Як на того, хто стільки тікав від смерті та від своєї роботи!

— Дякую, пане суддя, — усмішка Златана пригасла. — Сьогодні великий вечір. Як думаєте, нас затвердять одразу?

Берток здавався геть безтурботним.

— Маємо нюанси, але закладаюся, що навіть у разі спротиву світляків — розберемося. Врешті, до вашого приїзду вже підняли архівні записи щодо попередніх виборів. На біду, членів правління, котрі застали останню ініціацію Вартових, немає з нами. Там Емек буркотів щось проти, але кому-кому, а йому зараз краще прикрутити свою буркотілку.

— Не затягуйте. Я хотів би ще музеями погуляти, — Златан подався до відчиненого вікна і сперся на підвіконня обома руками, вдихаючи передвечірнє, досі тепле повітря.

— Кого ти музеями задурюєш, Златеку? Веселіться, поки молоді!.. Та ще в нас буде трохи новин... — Берток озирнувся сторожко й наблизився впритул до чеха. — Заміну твоєму дідові знайшли. Завдяки тому, як ти нас підставив зі своєю відмовою.

Варта звела брови, коли угорець подав ситуацію як «підставив», та промовчала, а друг різко посерйознішав.

— Так швидко? Це що — навіть на загальному з'їзді вирішили не узгоджувати?

— Він отримав підозріло одностайну підтримку фракції. А твоя відмова...

— А чи це не угорський суддя Вартових на свій бік переманює? — гукнув хтось у них за спинами.

Берток стримано кивнув незнайомому панові.

— Вітаю! — кинув незнайомець тепер до Варти й Златана. — Як вам дорога?

— Спекотна й довга, — відказала дівчина.

Чародій реготнув:

— Правду ріжете! А втім, так і треба. У мене є син вашого віку, Лукаш. То він теж на спеку скаржиться невпинно...

— Скаржитися — ваше сімейне вміння. Ану ходімо до зали засідань, Горачеку, нам є про що побалакати, — зауважив Берток і майже силоміць поволік правлінця геть.

— Цікаво, який цей новий суддя... — чаклунка провела магів поглядом, аж доки вони завернули наприкінці коридору.

— Скоро дізнаємося. Врешті, для нас це вже не має великої ваги, — відказав Златан. — Гра позаду, демонів не існує, так? — він стиснув пальці дівчини і відпустив. — Ходімо вже.

***

Засідання Конгломерату виявилося менш пафосним, ніж очікувала Варта. Палацова зала з неосяжно високою стелею справляла враження, але погляди, які чаклунка ловила на собі, були переважно нейтральними, без надміру емоцій чи явної неприязні. Звісно, це стосувалося лише темних. Адже стараннями новоспечених Вартових Гра у Львові закінчилася поразкою світлих. Тож очікувати схвалення з боку святенників було б щонайменше наївно.

Варту і Златана посадовили за окремим столом неподалік трибуни спікера і, здавалося, забули про них, обговорюючи інші питання: перерозподіл мандатів після Гри (який добряче обмежив владу світлих у всіх фракціях), заворушення відьом під польським містечком, назви якого дівчина не розчула, проблеми з дебреценськими вовкулаками, трагедію під час виборів нового судді в Барселоні...

Чаклунка спостерегла, що маги розмістилися згідно з національними секціями, тому світляки вклинилися серед більшості темних. Вочевидь, це мало б демонструвати вищість правлінців над двома сторонами чаклунського світу й показну