Сніговий дракон - Крістіна Логоша

— Не підходь до мене, Стефане! Я бачу тебе очима обох Сніжинок. Може, Маріанна і пожертвувала життям заради тебе, але Анфіса пам'ятає, який ти насправді.

- Добре, - він виставив руки вперед, - я не хотів тебе налякати. Дозволь мені пояснити?

- Ні. Договір має бути розірваний.

Він оглянув озеро і хитро посміхнувся.

— Я з тобою згоден. Давай покінчимо з ним раз і назавжди. Дай мені яблуко, і я переправлю його на острів.

Темна тінь затягла небо, і величезний дракон приземлився в протилежному від Стефана боці. Я обережно подивилася на крижаного духу.

- Анфіса. НЕ ВІР ЙОМУ! ВІН БРЕШЕ! НЕ ВІДДАВАЙ ЙОМУ ЯБЛУКО!

— Чому я маю вірити тобі? Ти все це затіяв!

— Не слухай крижаного духу, — підбадьорював мене Стефан. — Він хоче лише набути безмежної сили! Віддай мені яблуко, і ми назавжди позбудемося його.

— ДАЙ МЕНІ ПЛОД, І Я ПЕРЕНЕСУ ЙОГО НА ТОЙ БЕРЕГ. І ЗАКЛЯТТЯ БУДЕ Зруйновано, — просив мене Терр.

Я металася у сумнівах. З одного боку — коханий, який повівся як найлютіший ворог. З іншого — дракон, який добра зробив більше, ніж найдорожча людина.

— Анфісо, я люблю тебе. І пішов на це заради тебе, віддай мені яблуко, – просив Лорд.

Я глянула в його очі, і, як при першій нашій зустрічі, мене жахнув той холод, що в них ховався. Не було в його погляді нічого людського, ніби зі Стефана на мене дивився хтось інший.

— Віднеси його на острів! — кинула яблуко драконові.

Терр підхопив його на льоту і, двома помахами крила перелетівши озеро, кинув плід на острів. Варто було яблуку торкнутися землі, як Стефан упав на землю. Загарчав лютим звіром. Обличчя витяглося, з хребта з'явився лускатий хвіст.

Я, як заворожена, дивилася за метаморфозою, коли мені на плечі лягла тепла чоловіча рука. За моєю спиною стояв Стефан, а Лорд, що секунду тому випрошував яблуко, перетворився на дракона.

- Це я, Маріанно. Я повернувся.

Його очі випромінювали стільки тепла і ніжності, стільки кохання, що я зрозуміла — він саме той, заради кого я колись пожертвувала власним життям.