Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Келен машинально потяглася поправити волосся, але рука її спинилась.

Старі звички помирають повільно…

— Я подумаю. — Вона повернулася і пішла геть.

Келен знову сіла біля каміна — єдиного джерела світла в обідньому залі, і втупилася у вогонь, спостерігаючи, як вуглинки перетворюються на попіл. Ніхто не турбував сповідницю, залишивши її наодинці зі своїми думками.

Через деякий час Келен відчула, що в неї за спиною стоїть Зедд.

Вона тільки-тільки починала звикати до його модного одягу.

Зедд простягнув їй чашку.

— Не хочеш випити запашного чаю?

— Ні, дякую, — відмовилася вона, не відриваючи очей від полум'я.

Зедд покатав чашку в долонях.

— Келен, ти не повинна звинувачувати себе. Ти тут ні при чому.

— З тебе поганий брехун, чарівник. Я бачила твої очі, коли розповіла тобі про те, що накоїла. Пригадуєш?

— Я ж тобі вже пояснював. Ти ж знаєш, що ті три чаклунки наклали на мене потужне закляття, і зняти його могло тільки сильне емоційне потрясіння. Наприклад, нестримна лють. Тільки так можна було зняти закляття.

Я ж казав, я дуже шкодую про те, що змушений був з тобою зробити.

— Я бачила твої очі. Ти хотів вбити мене. Зедд глянув на неї спідлоба.

— Я зробив те, що повинен був зробити, Мати-сповідниця…

— Келен. Я вже говорила тобі, я більше не Мати-сповідниця.

— Можеш називати себе, як тобі завгодно, але ти є те, що ти є.

Заперечення нічого не змінює. Я адже пояснював тобі: щоб чари вдаваної смерті спрацювали, людина, на яку накладають ці чари, повинна бути переконаною, що помре. Інакше нічого не вийде. Як тільки гнів повернув мені пам'ять, я відразу зрозумів, що доведеться накласти на тебе чари вдаваної смерті. Я просто скористався ситуацією, що склалася. Це був жест відчаю. Поступи я інакше, люди не повірили б, що тобі дійсно відрубали голову.

Згадавши ці чари, Келен здригнулася. Поки жива, вона ніколи не забуде крижаний подих чар уявної смерті.

— Ти б міг просто-напросто скористатися магією і знищити цю мерзенну Раду. Ти міг би врятувати мене, убивши цих людей.

— Щоб усі дізналися, що ти жива? В Ейдіндрілі всі були охоплені божевіллям ненависті. Якби я вчинив так, як ти кажеш, зараз за нами полювала б вся армія і десятки тисяч жителів Серединних Земель на додачу. А так нас взагалі ніхто не шукає. Тепер ми можемо приступити до того, що повинні зробити.

— Можеш приступати. А я не бажаю більше мати з добрими духами нічого спільного.

— Келен, ти прекрасно знаєш, що станеться, якщо ми будемо сидіти склавши руки. Адже ти сама минулої осені прийшла в Вестланд, щоб знайти мене і розповісти мені, що коїться. Це ти переконала мене, що якщо ми змінимо магії, змінимо Істині, відмовимо в допомозі людям, то ворог отримає перемогу.

— Духи не вважали за потрібне допомогти мені. Вони не захотіли втрутитися, коли я віддала Річарда в руки сестер Світла. Вони дозволили мені заподіяти йому біль, дозволили забрати його в мене назавжди. Добрі духи свій вибір зробили, і мені з ними не по дорозі.

— Керувати подіями в світі живих — не справа добрих духів. Це наш світ і наш обов'язок, обов'язок живих, правити ним.

— Скажи це тому, кого це цікавить.

— Тебе це цікавить. Просто зараз ти цього не усвідомлюєш. Я теж втратив Річарда, але я розумію, що це не повинно відвернути мене від потрібної людям справи. Невже ти думаєш, Річард полюбив би тебе, будь ти людиною, здатною кинути тих, хто потребує твоєї допомоги?

Келен промовчала, і Зедд посилив натиск.

— А ще Річард любить тебе через твою любов до життя. Він любить тебе за те, що ти б'єшся за життя всіма доступними тобі засобами і з такою ж відвагою, як і він сам. І ти це вже довела.

— Річард — єдине, що мені було дороге, єдине, про що я молила добрих духів. І подивися, що я з ним зробила. Він думає, що я зрадила його. Змусила його надіти нашийник, а саме цього він боявся більше смерті. Я більше не годжуся на те, щоб допомагати кому б то не було. Я лише завдаю зло.

— Келен, ти володієш магією. Я вже казав тобі, що магії не можна дати загинути. Світу живих магія необхідна. Якщо магія вичерпається, життя збідніє. А може, навіть загине. Ніхто не знає про ту силу, якою ми володіємо. Ми вирушимо в Ебініссію, чого ніхто не чекає, зберемо війська Серединних Земель і нанесемо удар. Ніхто не дізнається, що ми повернули Ебініссію до життя з пороху й попелу.

— Ну добре! Якщо це допоможе заткнути тобі рота, я стану королевою! Але рівно до того моменту, поки не видужає Цірілла.

Вогонь в каміні потріскував і іскрився.

— Ти прекрасно знаєш, що я мав на увазі зовсім не це, Мати-сповідниця — промовив Зедд з тихим докором.

Келен промовчала. Закусивши щоку, вона намагалася не заплакати. Вона ні за що не дозволить йому побачити її сльози.

— Чарівники давнину створили сповідниць. Твоя магія унікальна. У ній є елементи, яких немає більше ні в кого, навіть у мене. Келен, ти — остання сповідниця. Твоя магія не повинна померти разом з тобою. Річард для нас втрачений. Ось як складаються справи. А ми повинні йти далі. Життя і магія повинні продовжуватися. Ти повинна вибрати собі партнера.

Келен мовчки дивилася у вогонь.

— Келен, — прошепотів старий чарівник, — ти повинна це зробити в ім'я любові Річарда до тебе і