Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Залишалися вияснити, яка бздура вдарила в голову начальства.

Молодий (навіть занадто) старший координатор з’явився на нараду не сам: разом з ним, старанно дотримуючись дистанції, прийшла молода жінка з непримітною зовнішністю і з одягом, який навівав згадки про робітниць архівів, але з невимовно проникливими зеленими очима. Паровоз зробив пику ще простішою, благо зовнішність йому давала таку можливість — він не вперше зустрічав емпатів, і щось йому підказувало, що ця «дівчинка в погонах» за властивостями нагадує ходячий рентген.

Ну, цей хід координатор зробив даремно Конрад Бер — не син скляра. Але от запитання: що примусило чорного могла працювати в парі з білим? Дивні, видáв, вітри дують на вершинах…

— Старший координатор Сатал, місс Кевінахарі, — представив капітан новоприбулих, — містер Воскер, інспектор Штос, лейтенант Хамерсон. Чим можемо вам допомогти?

Координатор оглядав кабінет з помітним невдоволенням: маючи багатий досвід спілкування з чорними магами (котрі складали чверть його підлеглих), капітан Бер завчасно розставив меблі так, аби гість столиці не зміг прослизнути на місце господаря кабінету. І плювати, наскільки дивно це виглядає! Якщо не упередити інстинктивні спроби чорного до домінування з самого початку, то потім всю дорогу доведеться з ним лаятися, пояснюючи, хто тут босс.

Гість пару хвилин секунд коливався, але продиратися через завали стільців не став. Його супутниця ледь помітно посміхнулася і чемно всілася у призначене для неї крісло.

— Причиною нашого візиту стали тривожні сигнали, які поступають з околиць Редстона.

— … керівництво вирішило задовільнити наш запит про кадри? — продовжив за нього Бер.

Містер Сатал роздратовано смикнув плечем:

— Мова піде про беззаконня, яке твориться в Редстонському окрузі!

Координатор вимовив чарівне слово «округ» і капітан дещо розслабився: офіційно, його повноваження закінчувалися на кордоні міста, а окружний офіс останнім часом ніяких запитів у місто не посилав.

— Щось конкретне?

Непросте питання, тому що сам Паровоз відразу міг назвати з десяток подій, які можна було би характеризувати як посадовий злочин, але власноручно топити шефа окружного відділу НЗАМПІС не хотів — старýшок заслужив собі на почесну відставку.

— Незаконна практика. Принаймні, п’ять епізодів!

Капітан моментально зрозумів, про що мова. Ні, власних агентів в окрузі він не мав, але більша частина родини Берів жила в сільській глибинці, так що регулярних візитів кузин і тітоньок було достатньо, аби бути в курсі усіх пліток. Відбиратися від загальновідомого факту сенсу не було, і капітан дозволив собі обережно поправити координатора:

— Скорше, ближче до двох десятків.

Містер Сатал підібрався:

— Вам відомо, що стається?

— Тільки чутки, сер. Округ знаходиться поза межами моєї юрисдикції.

Деякий час координатор намагався осмислити почуте, а Паровоз терпляче чекав на продовження.

Його дивувало, з якою швидкістю звістки сягнули столиці — зазвичай, на прийняття навіть найтерміновіших рішень там потрібен був рік-півтора. Складалося враження, що зараз гінці зустрілися десь на середині, в смислі, в окрузі уже працював агент «нагляду» і інформація пішла до начальства напряму.

— І що вам відомо? — подала голос місс Кевінахарі.

Капітан знизав плечима:

— Ходять чутки, що свої проблеми можна вирішити, не зв’язуючись з «чистильниками». Швидко, дешево, з гарантією, — не кажучи вже про те, що невідомий чорний маг ввічливий у спілкуванні і робить знижки для багатодітних. Питань про сертифікат і ліцензію ніхто просто не піднімав.

— Ви вважаєте це нормальним?

Паровоз знову знизав плечима.

Зраджувати координатора окружної Очистки Паровоз також не хотів, вірніше, не ризикував — ці двоє поїдуть, а йому тут жити. З суттю проблеми він був знайомий на власній шкірі: міщани, зіткнувшись з хамством окружної влади, часто несли скарги міському капітанові, і їм з старим Юдтером доводилося влаштовувати цілі шоу, щоб заставити чистильників хоч деколи відірвати дупи від стільців. На жаль, статус воєнізованого формування дозволяв Відділу Усунення Потойбічних Феноменів (як офіційно іменувалася служба очистки) ігнорувати думку шефа цивільної частини НЗАМПІС. Що там і робили, регулярно і задоволенням.

— У чомусь ви праві, — несподівано признався Містер Сатал. — Всі, хто до нього звертався, мали від окружного Відділу Усунення пряму або завуальовану відмову. Зараз там працює група внутрішніх розслідувань, і я можу гарантувати, що голови полетять. Влаштували, розумієш, богадільню за рахунок платників податків!

Ось вам і відповідь: столичне начальство зібралося показати чистильникам страх Божий і з першої же спроби попало на сумнівного мага. Паровоз згадав гидку пику полковника Ґрокка і повеселішав — начальнику «очистки» давно пора було вставити пістон.

Містер Сатал знову перейшов на діловий тон:

— Сподіваюся, мені не треба пояснювати, що ми потрібні зробити?

— Дати цьому хлопцеві орден? — висловив свою пропозицію капітан.

— Дати, але не орден! — Вибухнув координатор. — Ця людина збожеволіла від жадібності — він проводить ритуали вигнання з інтервалом п’ять-шість днів. У нього немає часу для елементарної регенерації. Ми повинні зупинити його раніше, ніж він погубить себе і оточення!

Паровоз печально кивнув. Так, чорні, вони, по суті, всі однакові. Варто хоч трохи послабити віжки, як їх несе так, що самі вони зупинитися не можуть. Було б дивно, якби шарлатан, який шурує під носом у окружної контори НЗАМПІС, був би інакшим. Що ж, давайте ближче до діла.

— У нас є заяви?

І тут містер Сатал буквально почорнів на лиці, капітан аж злякався. Тільки начальника-психа йому тут не вистачало…

— Ми будемо діяти превентивно, — швидко втрутилася міс Кевінахарі. — Нíчого чекати, поки ситуація закінчиться катастрофою.

Паровоз радо закивав — превентивно, так превентивно! Виясняти, наскільки надійний його службовий захисний костюм, він був не у настрої.

— Заяв у нас немає, — повідомив координатор, опанувавши себе, — завірених показів свідків також немає. Таке враження, що пора відкривати справу про змову..

Бер уявив собі, якими словами вітали агентів НЗАМПІС селяни, які настільки не терпіли чистильників, і мовчки поспівчував координаторові: неприємно, виконуючи свій обов’язок, почуватися обпльованим з ніг до голови. Залишилося зрозуміти, як вони збираються шукати мага, не маючи ні заяв, ні показів свідків…

— І відбитка його аури у нас немає також, — дуже вчасно додала місс Кевінахарі. — Він користується переносним вівтарем, застосовує тільки найпростіші чари і завжди ретельно затирає сліди своєї ворожби. Навіть якщо ми зможемо одержати санкцію на обшук, то навряд чи знайдемо хоч щось конкретне.

— Передбачливий сучий син, — зітхнув Містер Сатал.

— І, до того ж, хороший психолог, — здавалося, емпатку розважають труднощі, які чекають на її колег. — Для чорного це дуже рідкісна властивість! Ніхто не бачив його без чорного площа, лакованих мештів і саквояжа, а потім ще і паличка з’явилася. Ці кричущі атрибути професії відволікають на себе усю увагу: свідки, які таки погодилися з нами говорити, не можуть описати рис його обличчя