Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Він значуще прокашлявся й глянув на той край столу, де сиділи Гаррі, Рон і Герміона. - Ти знаєш, тату, про що я кажу. - Тут він заговорив дещо голосніше. - Про ту суперсекретну подію.
Рон закотив очі й пробурмотів Гаррі й Герміоні:
- З самого початку роботи в міністерстві він аж зі шкури пнеться, щоб ми його запитали про ту подію. Мабуть, то буде виставка казанів з небачено товстим дном.
Місіс Візлі тим часом сперечалася з Біллом про його сережку, яку він, либонь, купив недавно.
- ...та ще й це жахливе ікло! Білл, а що тобі на це кажуть у банку?
- Мамо, та в банку всім начхати, що в мене у вусі, головне, щоб я прибуток їм приносив, - терпляче пояснював Білл.
- Синку, а на твоє волосся просто смішно дивитися,-не заспокоювалася місіс Візлі, погладжуючи пальцями чарівну паличку. - Може, я тобі його підрівняю?
- А мені подобається, - заперечила Джіні, що сиділа поруч з Біллом. - Мамо, ти така старомодна. Та й узагалі, в професора Дамблдора волосся набагато довше...
Фред, Джордж і Чарлі були захоплені розмовою про Кубок світу.
- Переможе Ірландія, - з повним ротом картоплі нерозбірливо проказав Чарлі. - У півфіналі вони розгромили Перу.
- Але ж болгари мають Віктора Крума, - засумнівався Фред.
- Крум добрий гравець, але Ірландія має таких семеро, - не погодився Чарлі. - Шкода тільки, що не пройшла Англія. То була просто ганьба.
- А що сталося? - зацікавився Гаррі, шкодуючи, що, поки мешкав на Прівіт-драйв, не мав контакту з чаклунським світом. Квідич - то була його пристрасть. Гаррі став ловцем ґрифіндорської квідичної команди з перших днів навчання у Гоґвортсі. А ще він мав «Вогнеблискавку» - найкращу в світі спортивну мітлу.
- Продули Трансільванії з рахунком 10:390, - понуро буркнув Чарлі. - Жахлива гра. А тоді ще Валлія програла Уґанді, а Люксембург роздовбав Шотландію.
Містер Візлі вичаклував свічки, щоб освітити присмерковий сад, і всі перейшли до десерту - домашнього полуничного морозива. Коли його доїли, над столом уже літали нетлі, а тепле повітря просякло пахощами трави. Відчуваючи ситість і спокій, Гаррі спостерігав за гномами, що гасали в трояндових кущах і реготали мов навіжені, тікаючи від Криволапика.
Рон пересвідчився, що решта родини захоплена розмовою, і тихесенько спитав у Гаррі:
- Ти останнім часом чув щось від Сіріуса?
Герміона озирнулася й прислухалася.
- Так, - ледь чутно відповів Гаррі, - двічі. З ним, здається, все гаразд. Я йому позавчора написав листа. Може, він пришле відповідь, поки я ще тут.
Він раптом пригадав, чому саме вирішив написати Сіріусові. Якусь мить уже готовий був розповісти Ронові й Герміоні, як йому болів шрам, і про сон, через який прокинувся... але не захотів тривожити їх саме зараз, коли відчував таку втіху і спокій.
- Дивіться, котра вже година, - вигукнула зненацька місіс Візлі, зиркнувши на свій годинник. - Вам усім давно вже час спати, адже, щоб устигнути на Кубок, треба буде прокинутися ранесенько. Гаррі, можеш залишити свій список мені, і я завтра на алеї Діаґон усе тобі куплю. Мені вже всі віддали свої списки. Після Кубка світу ви можете не встигнути. Минулого разу матч тривав п'ять днів.
- Ого... може, й тепер так буде! - захопився Гаррі.
- Боронь Боже, - звів очі до неба Персі. - Страшно подумати, що станеться з шухлядою для вхідних листів, якщо мене п'ять днів не буде на роботі.
- А що, Персику? Знову хтось підкине туди драконячих какульок? - вишкірився Фред.
- То був зразок добрива з Норвегії! - густо почервонів Персі. - То було не для образи!
- Для образи, - прошепотів Фред Гаррі, коли вони підводилися з-за столу. - То ж ми йому прислали.
- РОЗДІЛ ШОСТИЙ -
Летиключ
Гаррі здалося, що він навіть очей склепити не встиг, а його вже почала будити місіс Візлі.
- Пора вставати, любий Гаррі, - прошепотіла вона й пішла будити Рона.
Гаррі намацав окуляри, надів їх і сів у ліжку. Надворі було ще темно. Коли мати почала торсати Рона, той забурмотів щось нерозбірливе. З-під ковдр на сусідніх із Гаррі ліжках вигулькнули дві розкуйовджені голови.
- Що, вже час? - спитав Фред. Язик у нього заплітався.
Вони мовчки одяглися - такі сонні, що й розмовляти не могли. Позіхаючи й потягуючись, рушили вниз, на кухню.
Місіс Візлі щось мішала у великому баняку на плиті, а містер Візлі сидів за столом і ще раз перевіряв купку великих пергаментних квитків. Коли зайшли хлопці, він розвів руки в боки, демонструючи свій одяг. На ньому був джемпер для гри в гольф і старезні джинси, трохи завеликі й тому підперезані широким шкіряним паском.
- Що думаєте? - нетерпляче спитав він. - Нас же не повинні впізнати... Гаррі, чи я схожий на маґла?
- Так, - посміхнувся Гаррі, - цілком.
- А де Білл, Чарлі і Пер... Пер... Персі? - поцікавився Джордж, з усієї сили позіхаючи.
- Вони вирішили туди явитися, - сказала місіс Візлі, ставлячи на стіл великий баняк, з якого почала накладати в миски вівсянку. - Щоб іще трохи поспати.
Гаррі знав, що явлення - дуже складна процедура. Вона означала зникнення в одному місці й майже негайне виникнення в іншому.
- То вони ще й досі в ліжку? - сварливо буркнув Фред, підсовуючи до себе миску з вівсянкою. - А чому нам не можна являтися?
- Бо ви для цього ще замолоді і не склали іспиту, - відрубала місіс Візлі. - А де ж дівчата?
Вона швиденько вийшла з кухні і задріботіла по сходах.
- Треба складати іспит з явлення? - здивувався Гаррі.
- О, так, - відповів містер Візлі, надійно ховаючи квитки в задній кишені джинсів. - Відділ магічного транспортування днями оштрафував одну пару за явлення без ліцензії. Являтися нелегко і, якщо це виконати неналежним чином, то можуть виникнути ускладнення. Скажімо, та пара, про яку я згадав, узяла й половнулася.
Усі здригнулися, крім Гаррі.
- Е-е... половнулася? - перепитав він.
- Тобто загубили половину самих себе, - пояснив містер Візлі, додаючи до каші кілька ложок меляси. - Тож зрозуміло, що вони застрягли. Не могли зрушити ні назад ні вперед. Мусили чекати рятунку від групи скасування випадкових чарів. Стільки паперів довелося оформляти, скажу вам! А як же було тим маґлам, що побачили загублені частини тіл...
Гаррі раптом уявив собі пару
