За гранню - Анна Несторова
«Клятий маг, — пробуркотіла подумки, — тобі простіше з себе весь одяг скинути й тіло показати, аніж відкрити істинне обличчя, що ж ти ховаєш?»
Ще лиха думка майнула — той некромант й Наяр можуть бути однією людиною або якось пов’язані. Доволі тісно… Може то його син? Наяр же живе на світі досить довго, щоб дітей прижити.
Доторкнулась до його персня, що так просто так не здійняти, відчуваючи незвичне тепло. Річ повідомляла: її творець хоче віднайти Хаврен.
— Твій маг, — задумливо пробуркотів Каур, перемінившись в обличчі, — скажемо так, якби не твій рятунок й його володіння портальною магією, я б його близько не підпустив.
— Він не мій, — огризнулась травниця, — досить вже, то мій маг, то король, ще кого припишеш?
— Ну я тебе в ліжко до сина Ніколаза не підкладав, — розвів руками батько, — то сама ти захотіла.
— Всього лиш просто дозволив відвідати його замок разом з Альдреном…
Божевільна посмішка виступила на замученому батьківському обличчі, змусила Хаврен затремтіти. Їй очевидно не сподобався вогник у його очах, котрий сповіщав про нову ідею.
— То сімейні справи, — улесливо говорив, наклонивши голову на бік.
Хаврен прикусила язика, щоб не бовкнути зайвого. Батьківський гнів — річ хитра, хтозна-як завтра доля повернеться, а вчергове згадати, що ти донька колишнього короля, офіційно представлена при дворі його брата… Вмить в голові майнули розмови зі Стефаном, коли дівчина хворіла, ті, у котрих згадувались союзники, політичні зв’язки й фраза: «Потрібно когось з аристократів одружити, щоб скріпити договір. Герцог шукає молоду дружину».
По спині пройшов морозець, серце занило, нагадуючи чим все закінчилось з Рівалем, а розум підкидував безліч варіантів подій, змушуючи завмирати від жаху.
Каур поклав їй руку на плече й зазирнув у вічі.
— Зараз ми виходимо із грані разом. Ти йдеш до Лорани й служниць, обираєте щонайкращі прикраси та сукню, п’єш свої еліксири, приводиш себе до ладу. На все про все — година.
Хаврен завмерла.
— Нащо? — прошепотіла повним жаху голосом.
— Прийдеш до тронної зали, скоро прибудуть Ланверійські посли.
Батько провів долонею по її голові, а потім взяв за ліктя й поволік за собою по грані, шукаючи краще місце для порталу.
— Твій король-дурень, повинен зрозуміти, що мав під боком ключ до миру й кращої долі, але через спадкову відсутність розуму втратив всі шанси на краще майбутнє, — останнє, що сказав, перед тим, як запросити до порталу.
Хаврен відчувала, як блискавка й вітер здіймаються у грані й ще довго вируватимуть тут, навіть, коли власники стихій вирушать в інший світ.
«Блискавка й вітер гралися, — проспівала в голові, — а люди від бурі все ховалися».
