Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Келен вважала, що їм вдасться спуститися вниз, але, схоже, така ж думка виникла у всіх. Ціла вічність пішла на один тільки спуск із пагорба. Чим ближче вони підходили, тим тісніше ставав натовп. У якийсь момент Келен зупинилася зовсім. Було досить важко навіть триматися поруч з Карою. Схоже, всі в натовпі бажали пропхатися до площі.

І народу ставало все більше.

Незабаром Келен зрозуміла, що вони з Карою опинилися в пастці, затиснуті з усіх боків людьми.

Тема для розмови у всіх була одна: статуя.

Було вже далеко за полудень, коли Ніккі зуміла проштовхатися до площі. Кожен дюйм давався важко. Вона виявилася досить близько, щоб бачити людей навколо статуї, але ближче підібратися не змогла. Як вона не старалася, просунутися хоча б на дюйм не було ніякої можливості. Як і вона, всі інші теж хотіли підійти ближче. З усіх боків її здавили так, що вона й рукою ворухнути не могла. І така безпорадність кілька лякала. Ніккі вдалося вивільнити одну руку, щоб трохи краще зберігати рівновагу. До неї дійшло, що в такій ситуації падіння означає смерть.

Якби тільки в неї була її могутність!

Це через власну нахабство вона позбулася своєї могутності. Втім, натомість вона знайшла життя. Але це коштувало Річарду з Келен свободи. Ніккі не могла повернути собі магію, просто обірвавши пута. Це вбило б Келен. Ніккі не хотіла жити ціною життя іншого. Тепер-то вона розуміла, що жити ціною життя інших це і є справжнє зло.

Ніккі шукала Річарда, але не знайшла. І коваля, пана Кассела, з Іцхаком теж розшукати не вдалося. Як тільки вона відшукає Річарда, то скаже йому, що була не права, і тоді вони зможуть покинути Алтур-Ранг. Їй так хотілося бачити вираз його обличчя, коли вона скаже, що везе його назад до Келен і що збирається зняти закляття.

Єдине місце, де залишалося його шукати, було біля статуї. Він міг бути там. Але як Ніккі не намагалася, пробитися туди їй не вдавалося. А тепер, як вона зрозуміла, їй взагалі навряд чи вдасться вибратися з багатотисячного натовпу. Навколо палацу зібралося більше півмільйона людей.

А потім Ніккі побачила, як на площу виходить брат Нарев з учнями, всі в коричневих балахонах. У дальньому кінці площі юрмилися кілька сотень офіційних осіб Ордену, прибулих на церемонію освячення. Всі — важливі персони.

Будь у неї її могутність, вона вбила б їх усіх прямо там.

І тут Ніккі вгледів позаду чиновників Річарда, оточеного стражниками. Вся центральна частина площі була забита рішуче налаштованими гвардійцями.

Вперед виступив брат Нарев. Суцільні кути під балахоном. Його темні очі з-під густих брів чіпко огляділи асамблею. Натовп перебував в шумному, схвильованому стані. Брат Нарев виглядав незадоволеним, втім, він завжди був незадоволеним. Задоволення, говорив він, є гріх.

Він підняв руки, закликаючи до тиші.

Коли натовп заспокоївся, він заговорив своїм низьким скрипучим голосом, голосом, що переслідував Ніккі з того самого дня у неї вдома, коли вона була ще дитиною, голосом, якому вона дозволила управляти своїм розумом, тим голосом, який разом з голосом її матері думав і вирішував за неї.

— Громадяни Ордена. На сьогодні ми запланували для вас особливу подію. Сьогодні ми демонструємо вам, як виглядає спокуса… І більш того, — кістлява долоня вказала на статую, — саме зло.

У натовпі пробіг гомін. Брат Нарев посміхнувся, вузькі губи розсунулися, від чого щоки запали ще більше. Він був схожий на усміхнений череп. Очі його були такими ж темними, як і його балахон. Сонце зайшло, передавши естафету десяткам факелів, які висвітлювали нерівним помаранчевим світлом масивні колони в іншому кінці площі, а слабке місячне світло омивало фізіономії похмурих чиновників. Повітря, насичене ароматами натовпу, стало прохолодним.

— Громадяни Ордена, сьогодні ви побачите, що відбувається зі злом, коли воно стикається з чеснотою Ордена, — продовжив брат Нарев. Ніккі здалося, що від його голосу стіни тріснуть.

Він підняв кістлявий палець, подаючи сигнал стоячим позаду чиновників гвардійцям. Гвардійці поволокли Річарда вперед. Ніккі скрикнула, але її голос загубився серед натовпу.

Ту вперед виступив брат Ніл, волочачи здоровенну кувалду.

Озирнувшись по сторонах, Ніккі побачила поблизу кілька сотень озброєних до зубів гвардійців. Ще один стрій відсікав натовп від площі. Брат Нарев не бажав ризикувати. Ніл з ввічливою посмішкою і шанобливим поклоном простягнув кувалду братові Нареву.

Брат Нарев здійняв кувалду над головою, немов переможно підкинутий меч.

— Зло, де б воно не знаходилося, має бути знищено! — Він махнув кувалдою в сторону статуї. — Це творіння зла, створене бунтівником, який ненавидить своїх побратимів — людей, щоб вплинути на слабкодухих. Він не привніс нічого, що могло допомогти людям, нічого, що служило б процвітанню доброчесності людства, нічого, що могло б послужити уроком і підтримкою для людей. Він пропонує лише вульгарні і святотатські зображення, щоб спокусити довірливих і слабкодухих серед нас.

Юрба мовчала в подиві і розчаруванні. Судячи з того, що чула Ніккі, перебуваючи з натовпі, багато хто вважав, що ця статуя — якийсь новий дар Ордена народу. Якийсь великий дар, якась яскрава надія. І тепер люди були вражені почутим і розгублені.

Брат Нарев підняв кувалду.

— Перш ніж тіло цього злочинця повисне на шибениці за його злочинні діяння проти Ордена, він побачить, як його мерзенне творіння знищать під радісні крики доброчесного народу!

Коли останні промені сонця зникли за обрієм, брат Нарев у світлі смолоскипів підняв вище важку кувалду. Кувалда на мить здригнулася на апогеї замаху, а потім важко впала вниз. Натовп дружно ахнула, коли метал голосно брязнув по нозі мармурового чоловіка. Відлетіло кілька крихітних уламків. Удар заподіяв на диво мало шкоди.

І в повислої абсолютній тиші пролунав регіт Річарда, що сміявся над безсилим ударом брата Нарева.