Заборонені чари - Олег Євгенович Авраменко
Жінка на ім’я Альса ствердно кивнула:
— Я вже маю на оці кілька кандидатур. Найперспективніша з них — онук князя Лакійського. Незабаром мають розпочатися офіційні переговори про заручини. — Вона звернула погляд на Флавіана. — Нам з тобою ще не випадало зустрічатись, але напевно ти чув про мене. Я Зарена Шубич, княгиня Істрійська. В Раді я посіла місце сестри.
— Радий нашому знайомству, пані Зарено, — чемно мовив Флавіан.
— Тільки не треба „пані“, — сказала княгиня. — Тут, у Раді, ми звертаємось один до одного просто на ім’я, часом додаємо „брат“ чи „сестра“, незважаючи на різницю в віці. Взагалі, за традицією слід використовувати імена дітей Конора-пращура, але ми рідко дотримуємося цього звичаю і, як правило, лише нашого Голову називаємо Дональдом.
— Зрозуміло, — відповів Флавіан, з цікавістю розглядаючи тітку Маріки та Стена.
Зарена Шубич нічим не нагадувала свою старшу сестру, блискучу красуню Ілону. Зовнішність у неї була найзвичайнісінька, і це геть спростовувало всі балачки про те, буцім старий хитрий лис Лодислав Шубич, чиє шляхетське походження було вельми сумнівним, зумів поріднитися одразу з двома могутніми князями лише завдяки неймовірній красі обох своїх доньок. Принаймні князь Далмаційський точно керувався іншими міркуваннями, коли вирішив стати зятем найзаможнішого купця півдня Імперії, старшини тамтешньої торгівельної ґільдії. Та хоч там як, а треба визнати, що Лодислав Шубич непогано попрацював задля втілення свого власного плану…
Тут Флавіанові спало на думку, що подальша реалізація цього плану неодмінно зачепить і Маріку, якій Рада шукатиме нареченого з-поміж князів Імперії або їхніх спадкоємців. Слідом за тим він згадав про своє нещодавнє відкриття і враз засумував.
Стен здогадався, що коїться на душі у Флавіана, і поспіхом заговорив:
— А тепер ми можемо ознайомитися з усіма матеріалами стосовно плану Дункана?
— Безперечно, — кивнув Стоїчков. — Після сьогоднішніх зборів я поверну їх до загального архіву. А поки продовжимо. План Дункана передбачав зведення на імператорський престол князя Всевлада Мишковицького, який за час свого правління підготував би мирний розділ Імперії на дев’ять, за кількістю земель, королівств.
Стен скептично промовив:
— Цікаво, як поставився б до цього плану мій батько?
— Він визнавав його слушність. Хоча й не був у захваті від перспективи стати гробарем Імперії.
— Ого! — не стримався Стен. — То він знав про все?
— Так, знав. І навіть брав участь у розробці плану Дункана. Твій батько, Стеніславе, був мудрою людиною і розумів, що це єдиний спосіб відвернути кровопролитну війну між Конорами та простими людьми. А що ж до розпаду Імперії, то зрештою він мусив визнати, що хисткий мир між дев’ятьма королівствами таки кращий за постійний розбрат у єдиній державі.
— І річ навіть не в тому, — знову втрутився Флавіан. — Я вже казав і повторюю ще раз, що Імперія приречена. В різних її землях поступово формуються окремі слованські народи, і цей процес розпочався аж ніяк не вчора. Попри єдність мови — та й вона, будьмо відверті, єдина лише в книжковому варіанті, на якому ми зараз спілкуємося, — ті ж гальські словани дуже відрізняються від слованів, скажімо, поморських, влошських або полянських. Поки всі західні словани мали спільну мету — завоювання, а потім утвердження своєї влади на підкорених територіях, — їм було не до серйозних внутрішніх конфліктів. Проте останнім часом князівські чвари стають дедалі запеклішими, а суперництво різних земель чимраз більше нагадує протистояння не надто дружніх держав. Що буде далі, передбачити неважко. Якщо протягом найближчих десятиліть не вжити рішучих заходів, Імперія західних слованів зруйнується сама по собі — і з набагато гіршими наслідками.
— Цілком згоден з тобою, Флавіане, — промовив чоловік, що на відкритті зборів назвався Манеманом. — До речі, будьмо знайомі: мене звати Любомир Жих. До твоєї появи я був єдиним членом Ради з-поза меж Імперії. У нас на Сході словани з різних князівств не визнають один одного за своїх і постійно воюють між собою. Відколи два сторіччя тому розпалося Славинське Царство, наші князі ведуть нескінченну боротьбу за сфери впливу, і вже багато поколінь моїх співвітчизників не знають, що таке мирне життя. Не можна допустити, щоб це повторилося і в західних землях.
Стен знизав плечима.
— Ну, припустімо, ви з Флавіаном справді маєте рацію. Але тепер уже ніяк не вийде розчленувати Імперію згори, руками нового імператора. Мій батько загинув, а будь-хто інший з реальних претендентів на корону цього робити не стане.
— А нас не цікавлять ті, кого ти назвав реальними претендентами, — сказала Зарена Шубич. — Бо наступним імператором Західного Краю станеш ти, Стеніславе. І саме тобі належить відіграти провідну роль у здійсненні плану Дункана.
Стен розгублено втупився в свою тітку, кілька разів моргнув, а потім голосно розсміявся.
— Я?! Але ж це… це просто безглуздо!
Анте Стоїчков похитав головою:
— Зовсім не безглуздо, Стеніславе. Аж ніяк не безглуздо. І нітрохи не смішно.
Спокійний тон Голови Ради протверезив Стена. Він миттю урвав свій сміх і ніяково потупив очі.
— Вибачте, брати та сестри. Я просто хотів сказати, що мене не оберуть імператором. Нізащо. Ніколи.
— Це занадто катеґоричне твердження, — долучився до розмови Дражен Івашко, відомий златоварський лікар, на чию майстерність хворі покладалися більше, ніж на милість Спасителя, і чиїми послугами до останнього свого подиху користався небіжчик імператор. — Після загибелі твоїх батьків ми, певна річ, переглянули план Дункана і змінили його.
— Під мене?
— Атож, під тебе. — Івашко трохи помовчав, явно вагаючись, говорити йому далі чи ні. — І ще одне,
