Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

— Але я не знаю, чи там він ще. Багато людей здають тих, кого підозрюють за проступки проти Ордену. Якщо вони записали його ім'я і заарештували… Брати можуть засудити до штрафу, або можуть навіть допитати його і засудити до смерті.

— Брати? — Запитала Келен. Гейда кивнув:

— Брат Нарев і його учні. Вони очолюють Братство Ордена. Брат Нарев — наш духовний вождь. Він і брати — душа Ордена.

— Як вони виглядають? — Запитала Келен. Думки її мчали галопом.

— Брати носять темно-коричневі ряси з капюшонами. Вони — прості люди, які відмовилися від життєвих благ заради служіння Творцеві і потребам людства. Брат Нарев ближче до Творця, ніж будь-хто живучий. Він — рятівник людства.

Гейда був явно зачарований цією людиною. Келен слухала, поки він викладав все, що знає про Братство Ордена, братів і конкретно брата Нарева.

Закінчивши розповідь, Гейда тихо трясся в насталій тиші. Келен не дивилася на нього, втупившись в простір.

— Як Річард виглядав? — Відсторонення запитала вона. — Чи був він здоровий? Чи добре виглядав?

— Так. Він здоровенний та сильний. Всяким придуркам він подобається.

Різко повернувшись, Келен розмаху вдарила Гейда по обличчю, збивши з ніг.

— Прибери його звідси, — звеліла вона Каре.

— Але тепер ви зобов'язані проявити милосердя! Я розповів те, що ви хотіли! — Він вибухнув сльозами. — Ви повинні проявити милосердя!

— У тебе залишилося незавершена справа, — сказала Келен Карі.

Відкинувши полог намету, Келен зазирнула всередину. Сестра Дульче тихенько похропувала. Холлі підняла голову.

Дівча жалібно протягнуло руки, з очей потекли сльози. Келен, опустилася на коліна і обняла дівчинку. Холлі розридалася.

— Мати-сповідниця! — Прокинулася сестра Дульче. — Зараз дуже пізно, — торкнулася Келен руки сестри. — Чому б тобі не піти поспати, сестра?

Сестра Дульче розгублено посміхнулася, потім з кректанням встала в низенькому наметі. З далекого кінця табору долинали несамовиті крики Гейда.

Відкинувши неслухняну прядку з особи дівчинки, Келен поцілувала її в лоб.

— Як ти, дитино? Ти в порядку?

— Ой, Мати-сповідниця! Це було так жахливо! Чарівника Уоррена поранили. Я бачила.

Вона знову заплакала. Келен прийнялася заколисувати її.

— Знаю. Знаю.

— З ним все гаразд? Його вилікували, як вилікували так? — Келен стерла слізки зі щічки дівчинки.

— Мені дуже шкода, Холлі, але Уоррен помер. — Дівча насупилася з нещасним виглядом.

— Йому не слід було рятувати мене. Це через мене він помер.

— Ні, — втішила її Келен. — Це не так. Уоррен віддав життя, щоб врятувати всіх нас. Він зробив це, тому що любив життя. Він не хотів, щоб зло вільно бродило серед тих, хто йому дорогий.

— Ви правда так думаєте?

— Ну звичайно! Згадай, як він любив життя, як хотів, щоб ті, хто йому дорогий, могли вільно жити так, як хочуть.

— Він танцював зі мною на весіллі. Я тоді подумала, що він найкрасивіший наречений на світі.

— І він дійсно був красивим нареченим, — посміхнулася Келен спогадам. — Він був одним з кращих людей, що я знала, і він віддав життя, щоб допомогти нам залишатися вільними. І ми вшануємо його жертву тим, що проживемо найкраще життя, яке зможемо.

Келен почала підніматися, але Холлі тільки міцніше притулилася до неї, тому Келен прилягла з нею поруч. Пригладивши волосся дівчинки, вона поцілувала її в щоку.

— Ви побудете зі мною, Мати-сповідниця? Будь ласка!

— Трішки, сонечко.

Холлі заснула, вгніздившись під боком Келен. Келен же ронила гіркі сльози над сплячою дівчинкою, дівчинкою, в якої було право прожити своє життя. Але інші хотіли забрати у неї це право за допомогою мечів.

Коли Келен вирішила нарешті, що пора йти, вона тихенько вислизнула з намету і відправилася збирати речі.

Коли Келен вилізла з намету зі спальним мішком, сідельними сумками, д'харіанським мечем, шкіряними обладунками, Мечем Істини і мішком з іншим барахлом, тільки-тільки почало світати. «Сильна духом» була акуратно загорнута в спальний мішок.

Падав легкий сніжок, сповіщаючи тихий табір, що в північні Серединні Землі прийшла зима.

Здавалося, ніби все підійшло до кінця. Келен переконала в цьому не стільки смерть Уоррена як така, скільки марність, яку вона символізувала. Вона більше не могла обманювати саму себе. Істина є істина. Річард був правий.

Орден захопить все. Рано чи пізно вони доберуться і до Неї і вб'ють разом з тими, хто боровся з нею пліч-о-пліч. Поневолення всього Нового світу — лише питання часу. Вони вже й так заполонили більшу частину Серединних Земель. Деякі країни здалися добровільно. Не було ніякої можливості чинити опір такій потузі, їх жахливим загрозам і спокусливим обіцянкам.

Уоррен засвідчив це у своєму передсмертному слові: Річард був правий.

Вона думала, що зможе щось змінити. Що зможе відкинути назад наступаючі орди — однією лише волею, якщо знадобиться. Велике нахабство з її боку. Борці за свободу програли.

Багато жителів захоплених країн віддали свою віру Ордену, жертвуючи свободою.

І що ж їй залишається? Втеча. Відступ. Жах. Смерть.

Їй фактично вже нічого втрачати. Майже все і так вже втрачено або скоро буде втрачено. І поки у неї залишається хоча б її життя, вона скористається ним.

Вона відправиться в серце Ордену.

— Що це ти затіяла?

Різко обернувшись, Келен побачила хмуро спостерігаючу за нею Кару.

— Кара, я… Я їду.

— Чудово, — коротко кивнула Кара. — Я теж думаю, що пора. Я швидко