Ерагон. Спадок - Крістофер Паоліні
Здавалося, слова Орина не надто засмутили Насуаду.
Навпаки — її обличчя виражало навіть розуміння.
«Ні,— сказала Сапфіра, — вона не дасть цьому грубому хамлу того, чого він хоче».
«Зачекай, — відповів Ерагон. — Скоро побачимо». На якийсь час у кімнаті запанувала мовчанка.
— Сподіваюся, — озвалась нарешті Арія, — ви дійдете згоди по-дружньому і…
— Так, — перебив її король Орин. — Я теж на це сподіваюсь, — він перевів погляд на Насуаду. — От тільки боюся, що впертість Насуади не дозволить їй поступитися власними принципами.
Арія ніби й не чула цих слів короля:
— …і, як сказав Датедр, ми не будемо втручатися у справи вашої раси, коли ви обиратимете наступного правителя.
— Я пам’ятаю, — відповів Орин з легкою самовдоволеною усмішкою.
— Але це ще не все, — продовжила Арія. — Як союзники, котрі присягли варденам, я хочу сказати, що ми будемо розцінювати кожен напад на них, як напад на нас самих, і наша відповідь буде адекватна.
Обличчя Орина скривилось так, наче він скуштував чогось дуже кислого.
— Ми, гноми, кажемо те саме, — підтримав Арію Орик, і звук його голосу нагадував гуркіт каміння, яке перемелюють десь глибоко-глибоко під землею.
— А котам усе одно, хто стане королем чи королевою, доки їм буде дозволено сидіти біля трону, як нам і обіцяли, — Грімр Півлапа підніс свою скалічену руку до обличчя й заходився ретельно роздивлятись схожі на пазури нігті на тих трьох пальцях, що лишилися. — Однак ми уклали угоду з Насуадою і будемо підтримувати її доти, доки вона стоятиме на чолі варденів.
— Ото ж бо й воно! — вигукнув король Орин і нахилився вперед, поклавши руку на коліно. — Насуада більше не очолює варденів. Уже ні. Тепер на її місці Ерагон.
Усі знову глянули на Ерагона. Вершник стримано посміхнувся.
— Мені здавалося, — мовив він, — що було й так зрозуміло: я передав свої повноваження Насуаді тієї ж миті, як ми її звільнили. Якщо ні, тоді давайте виправимо помилку. Отже, варденів очолює Насуада, а не я. І я вважаю, що саме вона повинна успадкувати трон.
— Я знав, що ти це скажеш, — король Орин зневажливо скривився. — Бо ти присягнув їй на вірність. Ясна річ, тепер ти впевнений, що вона повинна отримати трон. Ти — всього лиш вірний слуга, який стоїть на боці свого господаря. Але в такому разі твоя думка й важить не більше ніж думка моїх слуг.
— Ні,— заперечив Ерагон. — Ти не правий. Якби я гадав, що або ти, або хтось інший буде кращим королем, я б сказав це! Так, я присягнув Насуаді, та це не заважає мені говорити правду, як я її бачу.
— Може, й так, але твоя відданість Насуаді затьмарює твої думки, — відповів на те Орин.
— Не більше, ніж твоя відданість Сурді затьмарює твої,— кинув Орик.
Король Орин нахмурив чоло.
— Чому ти завжди стаєш проти мене? — спитав він, перевівши погляд з Ерагона та Арії на Орика. — Чому в будь-якій суперечці ти стоїш на її боці? — вино трохи хлюпнуло через край келиха, коли він вказав на Насуаду:
— Чому ти поважаєш її, а не мене або людей Сурди? Ні. Ти завжди на боці Насуади й варденів, а до того ти підтримував Аджихада. Якби мій батько був зараз живий…
— Якби ваш батько, король Ларкін, був зараз живий, — обірвала Орина Насуада, — він би не сидів тут, жаліючись на ставлення до нього інших. Він би спробував щось зробити, аби змінити його.
Орин хотів щось відповісти, але Насуада зупинила короля:
— Гаразд, — сказала вона. — Досить ображати один одного… Орине, твої вимоги справедливі. Ти правий. Сурданці зробили великий внесок у нашу справу. Я охоче погоджуюся з тим, що без вашої допомоги ми б ніколи не змогли воювати з Імперією так, як ми це робили. Звісно, ви заслуговуєте винагороди за все… за ваші втрати, за ваш ризик…
Король Орин задоволено кивнув:
— Отже, ти поступишся?
— Ні,— як завжди спокійно сказала Насуада. — Ні, не поступлюся. Але в мене є зустрічна пропозиція. Можливо, вона задовольнить усі твої вимоги.
Орин невдоволено гмукнув, але перебивати не став.
— Моя пропозиція така: до Сурди відійде значна частина земель, які ми завоювали. Аруфс, Фейнстер і Меліан цілком перейдуть у твою владу разом з островами на півдні, навіть якщо зараз їх і захопили вардени. Таким чином Сурда стане майже вдвічі більшою.
— І що за це? — спитав Орин, звівши одну брову.
— За це ти присягнеш на вірність тому, хто сидітиме на троні тут, в Урубейні.
Орин знову скривився:
— Ти хочеш стати зверхницею всіх цих земель?
— Ці два королівства — Імперія та Сурда — повинні бути єдині, якщо ми хочемо уникнути ворожнечі. Ти зможеш керувати Сурдою так, як уважатимеш за потрібне. Буде всього лиш один-єдиний виняток: на чарівників обох країн треба накласти певні обмеження. Які саме — обговоримо пізніше. Ну і, звісно, у разі потреби Сурда повинна брати участь у захисті об’єднаних територій. Якщо на одну з країн нападуть, інша надаватиме допомогу і людьми, і припасами.
Якийсь час король Орин мовчав. Потім він поставив келих на коліно, глянув на нього:
— Але я ще раз питаю: чому саме ти, а не я, повинна зійти на трон? Мій рід керував Сурдою, починаючи з тих часів, коли леді Марельда перемогла в Сітрійській битві й заснувала Сурду й Дім Лангфельдів. Ми можемо відстежити власне коріння аж до самого Таненбранда! Ми бились проти Імперії цілих сто років. У першу чергу, саме наші золото, зброя й обладунки дозволили існувати варденам упродовж багатьох-багатьох років. Без нас ви б не зуміли протистояти Галбаторіксу. Ні ельфи, ні гноми не могли б дати вам усього, що вам було потрібне. Так ось я й питаю: чому цей виграш повинна отримати ти, Насуадо, а не я?
— Тому, — відповіла Насуада, — що я вірю, що зможу стати гарною королевою. А крім того, я впевнена, що так буде найкраще і для
