Веле Штилвелд: Янгол з нетрів Троєщини, бувальщина - Веле Штылвелд

У тролейбусі зграйка дев’ятирічних хлопчаків у фірмових кофтинках… Їх четверо. На кожному така собі спортивна фірмова фуфайка. Кажуть до ЖЕКів передають такі комплекти для дітлахів продовольчі оператори: Біла, Фуршет, Велика кишеня, Перехресток, Городок і таке інше. Якщо ж не передають у цю повоєнну пору, то суки… Ще ті суки…

Але не про них. До тролейбусу заходить зграйка таких собі командних хлопчаків. Починається жвава бесіда…

- Якщо тренер спитає запитає чому запізнилися…

- Скажемо, що нас затримала оця веселка… Вона ж така кремезна, а ми ж малі…

Сміються

- Тренер не зважатиме, бо не повірить… Нажаль…

- А от скажіть, люди(!), - звертається один хлопчина до інших. – Чи хто бачив дощ, який не вщухав ні в день ні в ночі… І лив, не вщухаючи без перепину денощно…

- Так не буває…

- А от бабуня казали, що колись такий дощ не вщухав три-чотири доби…

- Мабуть чотири, як нас зараз…

- А чого знаєш?

- Бо, я колись був твоїм дідусем. А вже потім жив у тій великій веселці….

- Люди, так не можна брехати… тож не чесно…

- Але цікаво….ось дивись, дідусь твій гостинчика передав, - і один хлопчик простягэє іншому чи то солодкого півника на паличці, чи чупа-чупса… півника, чупа-чупса, півника-рівника, чупринного пупса прямо з веселкового всесвіту…
 

17-18 червня 2014 р.

Кінець