Шазілір. Заборонений день - Олена Гриб

– То йди від них, Джамоне. Чим тебе привабила Рада? Небезпеки, таємниці, боротьба із злом? Мавк гарантує і те, й інше, і ще багато додаткових стимулів для роботи у розшуку.

Гуркіт грому почувся набагато ближче. Райл незатишно повів плечима, прибрав руки зі столу. Зніяковіло оглянув свої штанини, спробував обтрусити їх, але лише забруднив долоні.

– Отже, ми не захищені від чаклунства, – промовив недоречно. – Знову обман… А ти коли-небудь… Ти впливала на мене?

– Ні. Я ж не обдарована.

«Випалювач» подивився на Міку так, ніби сподівався зазирнути в душу. Нахмурився, закинув ногу на ногу…

– Я був дуже смішний? – різко змінив тему.

– Вірші мені сподобалися.

– Мавк послав мене… прямим текстом. Я вже розмовляв із ним про розшук. Він певен, що я не маю шансів. Сказав, я не бачу далі свого носа.

– Мавк не помиляється.

– І що мені робити?

– Піти з Ради.

– І стати вантажником?! – непідробно обурився Райл. – До речі, на дверях магістрату висить оголошення… Це правда? В архів потрібен помічник?

«Ні! Нізащо! Я не підпишусь на таке! Спочатку Еріел, потім цей… Боги, допоможіть мені! Пришліть когось розумного!» – подумки заволала Міка.

– Як гадаєш, нам би вдалося працювати разом? – Усмішка співрозмовника здавалась абсолютно щирою. – Тут?

«Ні! Ти ж знаєш, хто я! Прокляття, та як ти взагалі можеш зі мною розмовляти? Тобі ж належить прямо зараз розкладати піді мною багаття!» – обурення позначилося на обличчі Міки, і до Райла щось наче дійшло.

– Я повинен звикнути, – прохально додав він. – Допоможеш мені?

– Е… Архів – це так нудно… Тобі не сподобається… Жодної інтриги, нічого цікавого… Краще запитай ще раз Мавка. Він передумає, обіцяю.

– Допоможи мені, – знову попросив «випалювач». – Ми обидва розуміємо, що відбувається. Незабаром у місті з’явиться Рада. Мені доведеться обирати. Будь ласка, не відштовхуй мене. Я хочу зрозуміти!

– Що?!

Блискавка блиснула прямо над головою, в небі гримнуло, пелена дощу сховала місто, що проглядалося за вікном.

– Хто такі прокляті? – рівним тоном промовив Райл. – Мені потрібно знати!

Міка тужливо глипнула на розмиті шпилі будівель навпроти. Безглуздий день… Їй зовсім не хотілося змінювати чиюсь думку. Найімовірніше, за кілька днів Джамон зламається і побіжить по співчуття до Ради.

Однак…

– Дай мені шанс!

Його погляд нічим не відрізнявся від погляду собаки, приведеного ним же на «Червону лілію» заради експерименту. І Міка здалася. Вперше у житті їй випала можливість змінити чиюсь долю. Це мало сенс і це коштувало ризику.

– Візьми бланки в адміністрації, – запропонувала неохоче. – Щодо обдарованих нічого гарантувати не можу, але працювати ти в мене навчишся!