Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд
Раніше був один-єдиний туалет в найдальшому кутку, переповнений і моторошно брудний, а тепер у них дві нові кабіни у відмінному стані. Більше не потрібно довго чекати своєї черги, і не стало наполегливих прохань пошвидше звільнити туалет і скандалів. Каміль з Наббом допомогли Річарду збити кабінки з дощок, витягнутих з сміттєвих куп у власному дворі чи принесених з інших смітників.
Ніккі очам своїм не повірила, коли побачила, як Каміль і Набба — обидва в сорочках — копають ями для нових вбиралень. Всі їм сердечно дякували, а хлопці сяяли від гордості.
Вогнище у дворі теж привели в порядок, і тепер жінки могли ставити кілька горщиків одночасно, і дров йшло значно менше. Річард разом з іншими чоловіками зробили підставки для корит, щоб їх дружинам не доводилося при пранні згинатися в три погибелі або стояти на колінах. Зробили вони і простенький навіс з виявлених в смітті обривків брезенту, щоб жінки не мокли під дощем, коли займаються пранням або готуванням.
Мешканці сусідніх будинків, які спершу дуже скептично ставилися до такої активності, почали виявляти цікавість. Річард, Каміль і Набба охоче пояснювали, чим займаються і що сусіди теж можуть привести свої будинки в порядок, і навіть допомогли їм почати. Ніккі сварила Річарда за те, що він витрачає час на чужі будинки. А він відповів, що саме вона, Ніккі, весь час йому твердила, що допомагати іншим — його обов'язок. І Ніккі не знайшла, що відповісти. У всякому разі, так, щоб не виглядати ідіоткою.
Показуючи людям, як можна покращити свій побут, Річард не читав лекцій і не повчав. Він просто — і Ніккі зовсім не розуміла, яким чином — ухитрявся заражати інших своїм ентузіазмом. Річард не говорив людям, що їм потрібно робити, щоб покращити свій побут. Він привчав їх думати самостійно і знаходити свої рішення. І вийшло так, що Річарда полюбили всі. І Ніккі залишалося тільки мовчки скреготати зубами.
Ніккі склала білизну в плетений кошик — Річард навчив жінок плести такі кошики. Ніккі змушена була визнати, що плести кошики досить просто, і в них зручніше носити білизну.
Вона піднялася по сходах, тепер вона не боялася скрутити собі шию на сходах. Коридор сяяв чистотою, підлоги помиті. Річард десь роздобув інгредієнти для фарби, і вдалося пофарбувати стіни. І змішувати фарбу, і фарбувати — виявилося дуже захоплюючим заняттям. Один з мешканців будинку вмів лагодити дахи, і він залатав дах так, щоб він не протікав і стіни знову не залило.
У коридорі Ніккі помітила Гейда. Він сидів на східцях, і був, як завжди, без сорочки. Він зосереджено стругав деревинку, всім своїм виглядом показуючи, який він небезпечний хлопець. Пізніше жінки поцокають язиками і приберуть стружки. Гейда, явно незадоволений тим, що тепер його всі лають, втупився на Ніккі. Ніккі трохи набрала вагу, йому було на що вирячитися.
Друга робота Річарда давала можливість купувати більше їжі. Тепер він приносив додому всякі смачні речі, за якими вона тужила багато місяців, — курей, масло, приправи, бекон, сир і яйця. Ніккі жодного разу не вдалося знайти ці товари в міських крамницях. Ніккі вважала, що у всіх магазінах міста продають одне і те ж, але Річард говорив, що, роз'їжджаючи з фургоном, він потрапляє в такі місця, де асортимент ширший.
На нижніх сходинках сиділи Каміль і Набба. Вони помітили Ніккі через відчинені двері, чемно встали і вклонилися.
— Добрий вечір, пані Сайфер, — привітався Каміль.
— Допомогти вам донести? — Запитав Набба. Ніккі їх ввічливість не на жарт дратувала, оскільки вона знала абсолютно точно, що вони щирі. Хлопці добре до неї ставляться, тому що вона дружина Річарда.
— Ні, дякую. Я вже прийшла.
Вони притримали для неї двері і закрили, коли вона пройшла в свою кімнату.
Ніккі подумала, що Річард, схоже, обзавівся персональної армією, кожен солдат якої всякий раз, побачивши його, розпливається в усмішці. Вони прямо зі шкіри геть лізуть, щоб сподобатися Річарду. Каміль з Наббою, попроси він їх, охоче б взялися за прання пелюшок — тільки б Річард взяв їх з собою розвозити вночі товари по всьому Алтур-Рангу. Але Річард брав їх у ці поїздки вкрай рідко, кажучи, що може мати неприємності, якщо хто-небудь заявить в робочий комітет. Хлопці не хотіли, щоб у Річарда були неприємності і він втратив роботу, тому терпляче чекали тих рідкісних випадків, коли він кликав їх з собою.
Кімната теж перетворилася. Стелю вимили і побілили. Засиджені мухами стіни відшкребли і пофарбували в колір сомоні. Цей колір вибрала сама Ніккі, думаючи, що Річард нізащо не зможе відшукати необхідні для цього відтінку рідкісні інгредієнти. І ось тепер стіни, немов у насмішку над нею, були кольору сомоні.
А одного разу заявився мужичок з інструментами. Каміль повідомив, що його надіслав Річард, щоб привести кімнату в порядок. Говорив він на мові, якої Ніккі не розуміла. Він багато жестикулював, щось лопотів і добродушно сміявся, немов Ніккі трохи розуміє, що він говорить. Він тикав пальцями в стіни і задавав питання. А Ніккі не мала ні найменшого уявлення, навіщо він тут, і що повинен зробити.
Нарешті вона зметикувала, що, можливо, він прийшов полагодити клишоногий стіл. Ніккі постукала по кришці столу долонею і показала, як він хитається. Чоловік кивнув, посміхнувся і залопотів. У підсумку Ніккі надала йому розбиратися самому і відправилася вистоювати чергу за хлібом. І простояла всю першу половину дня. А другу — в черзі за просом.
Коли Ніккі нарешті повернулася додому, цей незрозумілий чоловік вже пішов. У старе розбите вікно, не тільки зафарбоване, але залите фарбою так, що не відкривалося, було вставлене нове скло. А в іншій стіні з'явилося ще одне
