Бенкет круків - Джордж Мартін

— Це щира правда.

У Джеймі аж золота рука поважчала. Він посмикав ремінці, на яких вона трималася.

— Син здійняв руку на батька! — вигукнув сер Емон.— Це нечувано. Чорні часи прийшли у Вестерос. По смерті лорда Тайвіна я починаю боятися за всіх нас.

— Коли він був живий, ти боявся так само,— Дженна прилаштувала свій дебелий зад на похідному стільчику, який під її вагою небезпечно зарипів.— Небоже, розкажи про Клеоса — як загинув наш син?

Розстебнувши останню застібку, Джеймі відклав руку.

— На нас розбійники напали. Сер Клеос їх розігнав, але поплатився життям.

Брехалося легко, і Джеймі бачив, що родичі потішені.

— Я завжди казав, що наш хлопчик хоробрий. У нього це було в крові,— мовив сер Емон, і на вустах його показалася рожева піна від кислолисту, якого він любив пожувати.

— Його тіло слід перепоховати попід Кичерою у Залі звитяжців,— заявила леді Дженна.— Де він упокоївся?

«Ніде. Криваві лицедії його роздягнули й залишили на бенкет крукам».

— Біля струмка,— збрехав Джеймі.— Коли закінчиться війна, я розшукаю це місце й доправлю Клеоса додому.

Кістки всі однакові, а нині їх повсюди чимало.

— Ця війна...— лорд Емон прокашлявся, і борлак його застрибав.— Ти ж бачив облогові гармати. Тарани, метавки, рухомі башти. Але так не можна, Джеймі. Давен збирається руйнувати мої стіни й розбивати мої брами. Хоче закидати смолою й підпалити замок. Мій замок,— він заліз у рукав, витягнув звідти пергамент і тицьнув Джеймі в обличчя.— У мене грамота! Підписана королем Томеном, бачиш, он королівська печатка — олень і лев. Я — законний лорд Річкорину, і я не дозволю, щоб його перетворили на курні руїни.

— Ой, та забери ти цю дурницю,— гиркнула його дружина.— Поки в Річкорині сидить Чорнопструг, можеш цим папірцем підтертися!

Леді Дженна, хай і носила прізвище Фрей уже п'ятдесят років, залишалася справжнім Ланістером.

— Джеймі здобуде тобі замок..

— Звісна річ,— мовив лорд Емон.— Пане Джеймі, скоро ви переконаєтеся, що ваш лорд-батько недаремно покладався на мене. З новими підданими я буду суворий, однак справедливий. Блеквуд і Бракен, Джейсон Малістер, Ванс і Пайпер — скоро вони зрозуміють, що отримали в особі Емона Фрея справедливого зверхника. І мій батько теж, так. Він — лорд Переправи, однак я — лорд Річкорину. Обов'язок сина — коритися батькові, та обов'язок прапороносця — коритися своєму сюзерену.

«О боги!»

— Ви йому не сюзерен, сер. Прочитайте свою грамоту. Вам віддали Річкорин з усіма землями і прибутками, але не більше. Верховний лорд Тризуба — Пітер Бейліш. Річкорин переходить під зверхність Гаренхолу.

Це лорду Емону не сподобалося.

— Гаренхол — проклята руїна з привидами,— почав сперечатися він,— а Бейліш... та він рядовий рахівник, який з нього лорд — з його походженням...

— Якщо ви незадоволені умовами, їдьте на Королівський Причал і піднімайте це питання з моєю любою сестричкою.

Джеймі не мав сумнівів: Серсі проковтне Емона Фрея і пустить його кості на зубочистки. «Звісно, якщо не буде занадто заклопотана, злягаючись із Озмундом Кетлблеком».

— Нема чого турбувати її світлість такими дурницями,— пирхнула леді Дженна.— Еме, не хочеш піти подихати свіжим повітрям?

— Подихати повітрям?

— Або сходити до вітру, якщо хочеш. Нам з небожем слід обговорити родинні справи.

Лорд Емон спалахнув.

— Так, тут дуже гаряче. Піду надвір, міледі. Сер.

Його милість, згорнувши пергамент, коротко кивнув Джеймі й видибав з намету.

Важко було не відчувати до Емона Фрея презирства. В Кичері Кастерлі він з'явився в чотирнадцять років, щоб узяти шлюб з левицею, удвічі за нього молодшою. Тиріон жартував, що лорд Тайвін на весілля подарував йому нервовий пронос. Дженна теж зіграла свою роль. Джеймі міг пригадати не один бенкет, на якому Емон сидів похмуро, колупаючись у своїй тарілці, а його дружина в цей час перекидалася масними жартиками з яким-небудь місцевим лицарем, якого всадовили ліворуч од неї, і обоє раз у раз вибухали гучним реготом. Ви не думайте: вона подарувала Фрею чотирьох синів. Ну, принаймні вона запевняє, що це його сини. Ніхто в Кичері Кастерлі не наважиться піддати її слова сумніву, а особливо сам сер Емон.

Не встиг він вийти, як його леді-дружина закотила очі.

— Мій володар і господар. І що собі думав твій батько, коли підносив його до лорда Річкорину?

— Мабуть, він більше думав про ваших синів.

— Я теж про них думаю. З Ема лорд вийде жахливий. Тай, може, виявиться і кращим — якщо йому вистачить здорового глузду вчитися в мене, а не в батька,— мовила вона, роззираючись по намету.— Вино в тебе є?

Джеймі, відшукавши карафу, однією рукою налив тітці вина.

— Навіщо ви сюди приїхали, міледі? Вам слід було лишатися в Кичері Карстерлі аж до кінця боїв.

— Щойно Ем дізнався, що він тепер лорд, то просто мусив негайно їхати й вимагати свій престол,— леді Дженна, зробивши ковток, витерла рота рукавом.— Ліпше б твій батько віддав нам Дарі. Клеос був одружений з однією з ратаєвих дочок, якщо пам'ятаєш. Отож його убита горем дружина лютує, що її сини не отримають дідусевих земель. Прибрамна Амі — Дарі тільки по материній лінії, а моя невістка Джейн — її тітка, рідна сестра леді Марії.

— Молодша сестра,— нагадав їй Джеймі,— до того ж Тай отримає Річкорин, а це трофей кращий, ніж Дарі.

— Це отруйний трофей. Дім Дарі занепав по чоловічій ліній, а дім Таллі — аж ніяк. Той баран — сер Райман — щодня вдягає Едмуру на шию зашморг, але не повісить його. Та й у Рослій Фрей у животі вже росте пструг. Ніколи мої онуки не почуватимуться в Річкорині в безпеці, поки в живих лишається бодай один Таллі.

Вона мала рацію, Джеймі це розумів.

— Якщо Рослій народить дівчинку...

— ...вона може одружитися з Таєм — звісно, якщо на це дасть згоду лорд Волдер. Так, я про це вже думала. Але ж може народитися й хлопчик, і його маленький прутик зіпсує всю картину. А якщо сер Бринден витримає облогу, то може заявити права на Річкорин від свого імені... або ж від імені маленького Роберта Арина.

Джеймі пригадував маленького Роберта на Королівському Причалі: в чотири роки він ще мамину цицьку смоктав.

— Арин до повноліття не доживе. Та