Заміж? Не піду! - Енжі Собран

- Виходьте за мене заміж, - так спокійно і буденно, а в очах захоплення, надія і таке очікування, що на мить стало ніяково, від того, що я викликаю в  когось такі емоції.

Машинально посміхнулася у відповідь, шоковане зависнувши на цю пропозицію. У якийсь момент мене потягнуло в вири карих очей настільки, що я мимоволі подалася вперед. Вдихнула непередаваний мускусний аромат з нотками свіжого морського бризу і залипнула на губах, відчуваючи, як тіло піддається вперед в очікуванні поцілунку.

Та ні, нафіг. Щоб власне тіло і зраджувало? Так, я навіть в підлітковому віці його добре контролювала, а тут давно вже не наївна дівчинка, а залипнула. Того й гляди розпливуся рожевою калюжкою.

Моргнула, відганяючи марево, і охолоджуючи лібідо, що збунтувалося під всплеском гормонів. Не інакше.  Вислизнула з сильних рук незнайомця, і не вірячи похитавши головою, на негнучких ногах відійшла в сторону.

І цей туди ж! Щось страшно стає від таких пропозицій.

У мене, що на лобі написано: «Шукаю чоловіка» або десь є символ, що змушує всіх зустрічних робити мені пропозицію? Цінник з биркою «Хапай по знижці, а то потім ніяких грошей не вистачить на такий рідкісний товар!»?

Погасила безглуздий порив оглянути себе в пошуках цього самого напису. Видихнула. Зовсім не смішно. Три роки ніхто не наважувався, а тут три пропозиції за тиждень. Б'ю рекорди!

* заключна фраза тексту над брамою пекла в «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі.