Заміж? Не піду! - Енжі Собран

«Так, мало коли він зможе борг тобі віддати? У нас в світі ніяких воєн та катаклізмів немає. Живуть всі довго...»

«Ще скажи щасливо», -  зачепила уїдливо я братика.

«Ну, це вже хто, як влаштується. Так що жити йому поруч з тобою не одну сотню років, від тебе не відійти, сім'ю не завести...»

Я б, напевно, поспівчувала і розчулилась, якби альтернативою цьому не було б нещасне життя зі мною. Або щасливе? Ні... Я навіть похитала головою, відкидаючи це припущення. Ми з цим чистокровкою точно щасливі не будемо.

«Гаразд, зрозуміла, відчула, але бути жертвою та заручницею ваших традицій не згодна».

«Тоді, коли він тебе знайде, запропонуй йому посаду Тіні - охоронця»

«Нехай спочатку знайде», - огризнулася я, незрозуміло на що злостячись: чи то на світ з його підвивертом, чи то на себе та  свої необачні вчинки.

«Білочка, ти не переживай, ми що-небудь придумаємо».

«Я й не переживаю. Завжди є можливість вирішити проблему радикально», - підступно зізналася я, відганяючи яскраві картинки жорстокого вбивства чоловіків,  що зарвалися.

Все ж іноді я зовсім не біла та пухнаста, а кровожерна та в колючках.