Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко
Далі присягнув сорокарічний Адерин аб Ронан з Тір на х-Ейдалу. Фейлан витримав за нього справжню битву з його попереднім темним майстром, який навідсіч відмовлявся відпускати такого цінного підлеглого. Зрештою довелось апелювати до демонів, які вві сні приструнчили впертюха, і на ранок він поступився.
Семеро чаклунів у чорних мантіях поставали довкруг стола і взялися за руки.
— Темне коло замкнулося! — виголосив Фейлан. — Славімо Темного Володаря, браття! Славімо сімох темних янголів, сімох дорхші, що повстали разом з ним проти тиранії Кейґанту!
— Славімо! Славімо! Славімо! — вигукнули його підлеглі.
Вони повсідались, і Фейлан, уже суто діловим тоном, без найменшої урочистості, заговорив:
— Нашим завданням залишається Первісна Іскра. Ми вже двічі підвели Володаря, але він, у безмежній милості своїй, зглянувся на нас і вирішив дати нам ще один шанс. Наш покійний колеґа Кіннан припустився фатальної помилки, коли після невдачі на Іхелдиройдському тракті й далі намагався захопити відьму Ейрін вер Ґледіс живою. — Фейлан перехопив швидкий погляд Нейла аб Ільсвина. Їм обом було добре відомо, що на цьому наполягав Ан Нувін, а Кіннан аб Мадоґ лише виконував його вказівки. Але ж не стануть вони звинувачувати в прорахунку самого Володаря… — Тепер ми діятимемо інакше. Наше завдання чітко розділимо на два етапи: перший полягатиме в убивстві Ейрін вер Ґледіс, а до другого належатиме пошук і викрадення наступного носія Первісної. В ідеалі бажано знайти її раніше за відьом і захопити ще в материнській утробі. Проте не будемо забігати наперед, зосередьмося на першому етапі. На жаль, ми більше не маємо аґента на Тір Мінегані. Колеґа Падерай… тобто, Ґлиніш вер Лейфар, блискуче впоравшись зі своєю частиною роботи, мусила втекти з відьомського острова і зараз отримала нове завдання, ніяк не пов’язане з нашим. На моє тверде переконання, спроба заслати на Тір Мінеган когось іншого, безперспективна. Відтепер кожен чужинець, тим більше чаклун, привертатиме до себе пильну увагу відьом і всіх тамтешніх чаклунок. Отож нам годі й сподіватися на те, що він зможе підібратись до Ейрін вер Ґледіс. Інша річ, коли вона закінчить навчання й покине Тір Мінеган. На Абраді їй уже не вдасться цілком ізолювати себе від усіх сторонніх.
— Але цього ще дуже довго чекати, — зауважив Шанві аб Бардир, літній чаклун із Ґулад Хамрайґу. — Вона ж лише розпочала навчання.
— Проте вміє вже багато, — озвався Нейл аб Ільсвин. — Її Первісна Іскра запозичила великий обсяг знань у відьми Ґвенет вер Меган.
— Атож, це всім відомо. Та чи досить цих знань для складання іспитів?
— За твердженням колеґи Ґлиніш, цілком досить, — сказав Фейлан. — Принаймні, так вважає Івін вер Шінед, наставниця та кураторка Ейрін вер Ґледіс.
— А що думають найстарші відьми? — запитав Шанві.
— Їхня думка не має значення. Якщо Ейрін вер Ґледіс вимагатиме іспитів, вони не зможуть їй відмовити. А наша задача — посприяти тому, щоб вона якнайшвидше захотіла стати повноправною сестрою.
— І як ми посприяємо?
— Такий спосіб є. Для цього я й запросив до нашого кола колеґу Адерина, що служить при дворі Амона аб Гована, герцоґа Рувінського. Він не простий собі придворний чаклун, а має великий вплив на рішення старого герцоґа, хоч сам герцоґ про це не здогадується.
— Яким же чином? — не стримався молодий Дешин.
— Через одного з найдовіреніших радників лорда Амона, якого колеґа Адерин упіймав на скоєнні тяжкого злочину. Відтоді цей чиновник, рятуючи своє життя, служить йому вірою та правдою, виконує всі його накази, — пояснив Фейлан. — А тепер даю слово самому Адеринові. Він коротко змалює вам ситуацію, що склалася наразі в Рувіні. Прошу, колеґо.
Адерин аб Ронан стримано прокашлявся і трохи відтягнув комір мантії, що виявився замалим для його бичачої шиї.
— Як вам, мабуть, відомо, колеґи, Ейрін вер Ґледіс по материній лінії доводиться внучкою лордові Амону. Відколи в неї виявили Відьомську Іскру, старий герцоґ загорівся бажанням розширити володіння свого роду шляхом нових завоювань. Якийсь час він замірявся на сусідній Ферманах, але тамтешня королева-матір, леді Блодвен вер Фейґлім, заручилася з леннірським королем Келлахом аб Тирнаном, і вже за два тижні вони мають одружитися. Зрозуміло, що герцоґові довелося забути про Ферманах, тим більше що леді Ейрін ясно дала зрозуміти, що не схвалює його територіальних зазіхань. Вона взагалі застерегла діда від будь-яких завойовницьких походів, проте лорд Амон вважає, що це несерйозно — мовляв, у внучці просто говорить підлітковий ідеалізм. Та й усі сини, крім третього, Ґордайна, підштовхують його до рішучих дій, бо мріють про нові володіння.
— А що лорд Ґордайн? — запитав Дешин аб Едан.
— Він кровно зацікавлений у збереженні гарних стосунків із племінницею. Його дружина, леді Валдіш, є дочкою ейдальського короля Кадфайла аб Ґіллеспі. Гадаю, ви знаєте, яка там склалася ситуація. Король Кадфайл не має синів, тому на престол претендують дві його старші дочки-близнючки — леді Валдіш і леді Фрайг. Жодне з шести південських Правил Крові не дає відповіді на питання, хто з них має успадкувати корону, і все залежить від рішення короля. Зрозуміло, що за підтримки небоги-відьми шанси лорда Ґордайна стають дуже високими…
— Але повернімося до герцоґа Рувінського, — урвав його Фейлан. — Що відомо про його подальші плани?
— Поживитися за рахунок решти сусідів він не може, бо Тір Дінбих та Тибрид пов’язані династичним шлюбом і разом становлять велику силу, а король Кадфайл не потерпить спроб свого могутнього васала загарбати інші ейдальські князівства. Тож лорд Амон учергове звернув погляд на Океан Івирид. Він не дурний, щоб знову зазіхати на морські володіння Катерлаху, особливо тепер, коли відьмак став лордом-наступником катерлахського престолу. Минулого разу йому зійшло з рук завоювання Лаврадирів лише з тієї причини, що ці острови належать до конфесійної юрисдикції Духовної Ради Півдня, тому відьми залишились
