Володар драконів - Корнелія Функе

Ноги в нього вигнулися під вагою броні, яка вкривала кожен сантиметр огидного тіла. Важкий хвіст, що волочився ззаду, наїжачився гострими шипами. Вишкіривши зуби, чудовисько хижо роззиралося на всі боки. З грудей у нього вирвався нетерплячий рик.

І тут Луї Довгохвостий кинувся в атаку. Він спікірував до броньованої голови Кропивника, з дзижчанням облетів його роги і просвистів біля самих очей. Кропивник здивовано подивився вгору і потягнувся схопити літак пащею, як набридливу муху.

— Не так близько! — шепотів Бен. — Не треба так близько, Луї!

Але щур був пілотом вищого класу. Непередбачуваний, швидкий, як блискавка, звивався він над головою чудовиська, описував петлю під його підборіддям і пролітав між ногами. Він приземлився Кропивнику на спину і знову злетів, коли той спробував схопити літак зубами, і так поступово заманював його все далі вглиб печери.

Забавки щура призвели Золотого до сказу. Він безладно махав лапами, гарчав, сопів, намагався розтоптати, розчавити, проковтнути цю мерзенну штуку, що заважала йому підступитися до цієї здобичі. Коли Кропивник опинився посеред печери серед скам’янілих драконів, Лунг кинувся просто на нього зі стелі, витягнувши шию і шелестячи крилами. Він налетів на Кропивника спереду. Майя атакувала його збоку.

Чудовисько, заскочене зненацька, підвело голову, загарчало і вишкірило жахливі зуби. Сморід від його дихання змусив драконів на мить позадкувати. Луї розвернув літак і приземлився на голову скам’янілого дракона. Він свою справу зробив. Тепер черга була за Лунгом і Майєю. Дракони описували кола над головою ворога.

— Р-р-р-р! — Кропивник облизався і кинув на них хижий погляд криваво-червоних очей. — Отже, їх двоє.

Від його голосу здригнулися кам’яні колони. Звук був таким низьким і гучним, немов виходив із залізного тунелю.

— І кобольди з ними! Непогано! Чудовий десерт.

— Десерт? — Сірчана шкурка звісилася зі спини Лунга так низько, що гаряче дихання Кропивника вдарило їй у ніздрі. — Сьогодні ти у нас у меню, золота галушко!

Кропивник навіть не глянув на неї. Він втупився в Лунга і Майю, облизав губи і загрозливо випростався.

— Де решта драконів? — гаркнув він, нетерпляче озираючись. Він увесь трусився з нетерплячки, кігті судомно шкребли по кам’яній долівці. — Виходьте! — загарчав він, розтинаючи рогами повітря. — Виходьте! Я хочу поганяти вас всією зграєю! Хочу, щоб ви кинулися врозтіч, як зграйка качок, коли я вдарю по вас! — Він із гарчанням підніс лапу і розбив сталактитову колону вщент, ніби скляну рурку. Печерою розлетілися кам’яні уламки. Але два дракони продовжували кружляти у нього над головою.

— Тут немає інших! — вигукнув Лунг, знижуючись так різко, що його крила торкнулися морди Кропивника. У Бена і Сірчаної шкурки перехопило подих, коли вони опинилися так близько до чудовиська. Міцно вчепившись у ремені, вони пригнулись за зубцями Лунга.

— Тут лише ми! — крикнула Майя, кружляючи над спиною Кропивника. — Але ми тебе переможемо! Ось побачиш! Ми вдвох і наші наїзники!

Кропивник почав злитися.

— Їздці на драконах, аякже! — він глузливо всміхнувся. — Ви мені вирішили розповісти старі казки? Де решта, я питаю?

Бен не помітив, як Мухоніжка вислизнув із ременів. Тихо, як мишка, видерся гомункулус вгору цупкою курткою хлопчика і став йому на плечі.

— Мухоніжко! — перелякано зойкнув Бен. Але гомункулус не дивився на нього. Він рупором приклав долоні до вуст і пронизливо крикнув:

— Гей, повелителю! Погляньте-но сюди, хто тут перед вами!

Кропивник здивовано задер голову.

— Це я, господарю! — волав Мухоніжка. — На плечі Володаря драконів! Розумієте? Інших драконів тут немає! Я обдурив гнома! Я обдурив вас! Вас розтоплять, а я помилуюся на це!

— Мухоніжко! — засичав Бен. — Злазь! — Він спробував стягнути гомункулуса зі свого плеча, але Мухоніжка міцно вчепився йому в волосся і вимахував крихітним кулаком.

— Це моя помста! — верещав він. — Це моя помста, господарю!

Кропивник глузливо скривив пащу.

— Ви тільки погляньте на цього нікчему, — прогарчав він. — Павучок сидить верхи на срібному драконі. Мій колишній чистильник панцира. Подивись на цього дурника, Кремінна бородо, і нехай те, що я з ним зараз зроблю, буде тобі уроком.

— Кремінна борода? — вигукнув Мухоніжка, перехиляючись вперед так, що мало не впав. — Ви ще не помітили? Кремінної бороди у вас більш немає. Він утік, так само, як я. Немає у вас чистильника панцира. До речі, скоро він вам не знадобиться.

— Замовкни, Мухоніжко! — крикнув Лунг, не обертаючись.

І тут Кропивник, загарчавши, звівся на задні лапи. Зі страшною силою замахнувся він на дракона, що кружляв над ним. В останню мить Лунг зумів ухилитися. Але Мухоніжка з пронизливим криком змахнув руками і полетів вниз.

— Мухоніжко! — загорлав Бен, нахиляючись вперед, але підхопити його не встиг. Гомункулус гепнувся просто на броньований лоб Кропивника. Звідти він зісковзнув вниз його товстою шиєю і повис, хвицаючи ногами, між двома зубцями спинного гребеня. Кропивник із гарчанням знову опустився назад на чотири лапи.

— Тепер ти від мене не втечеш, клятий павучок! — прогарчав він і потягнувся роззявленою пащею туди, де висів, відчайдушно метляючи ногами, його зрадливий слуга.

— Лунгу, — вигукнув Бен. — Лунгу, ми повинні йому допомогти!

Але обидва дракона вже мчали з двох боків просто на Кропивника. Вони вже розкрили було пащеки, щоб вивергнути