Правила для вигнанців - Марта Веллс

У човника також не було незалежної SecSystem. Я бачив у деяких ЗМІ поза межами корпорації Rim, що внутрішня безпека там менш важлива, а увага зосереджена більше на потенційних зовнішніх загрозах, ніж за контролем власних людей. Я не думав, що це правда, але вже стикався з відсутністю зацікавленості у спостереженні за працівниками станції в їх приватних приміщеннях. Таке ж поводження з моїми колишніми клієнтами було у PreservationAux. Це змусило мене замислитися про життя на Preservation, але я придушив цю думку. Напевне це було нудне місце, де кожен дивився на SecUnits так, як і скрізь.

Мікі надав мені повний доступ, тому я здійснив невелику екскурсію у його пам’ять про попередні поїздки. Це був гарний човник, набагато приємніший, ніж усе, що надала компанія; навіть оббивка була чиста і відремонтована. Це було ще однією ознакою прихильності GI до проекту тераформування; інакше Мікі приїхав би сюди у великому транспортному вантажному модулі або на буксирі за допомогою спеціального транспортера, завбільшки як корабель.

Мені потрібно було їздити на внутрішньому каналі Мікі так, як АРТ їздив на моєму, хоча на відміну від АРТа я не міг цього зробити на значній відстані між станцією та планетою. Хорошим моментом було те, що на борту човника було багато місць, де можна було сховатися, навіть не упаковуючись у шафу. Поганим було те, що у мене не буде систем, щоб бачити все, жодних камер, крім очей і вух Мікі.

Так, я не був у захваті.

Мікі, мені потрібно буде використовувати твої системи для моніторингу ваших… - я майже сказав "клієнтів". Мені знадобилася майже ціла секунда, щоб я міг використати слово, яке хотів почути Мікі - …ваших друзів. Мені потрібно, щоб ти був моєю камерою, і дозволь мені використати твої можливості сканування. Іноді мені може знадобитися говорити через тебе, видаючи себе за тебе, щоб попередити Дону Абене та ваших друзів про речі, які я вважаю небезпечними. Ти можеш дозволити мені це зробити?

Очевидно, що з доступом, який Мікі вже дав мені, я міг би окупувати Мікі і зробити все, що я хотів, а потім викреслити все це з його пам'яті. Я зробив це з Кораблем, але Корабель був низькорівневим ботом і не мав достатньої самосвідомості, щоб зафіксувати це. Роблячи це з Мікі… Але я не знав, що б я зробив, якщо б він сказав ні.

Мікі сказав: "Добре, я так зроблю, консультант Рін. Це трохи страшно, але так я буду впевненим, що моїм друзям ніхто не завдасть болю.

Це здавалося надто легким. Я майже запідозрив пастку. Або… Мікі, ти даєш таку відповідь на кожен запит?

Ні, консультант Рін, - сказав Мікі і додав знак розваги 376 (посмішка).

Або Мікі був ботом, якого ніколи не ображали, не брехали і не поводилися ніяк інакше, крім як з поблажливою ​​добротою і усмішкою. Він дійсно думав, що люди - його друзі, тому що вони так само ставились до нього.

Я повідомив Мікі, що збираюся зникнути на деякий час. Мені потрібно було заспокоїти свої почуття на самоті.

Розділ третій

Я скористався коридором для перевезення вантажів, щоб пройти через занедбаний торговий центр і вийти у зону посадки. Шаттл був закріплений у районі портового управління, і, на щастя, там працювала камера безпеки. Мені вдалося оглянути місце і побачити, що все чисто. З каналу Мікі я дізнався, що двоє членів екіпажу стояли на контрольній палубі, виконуючи передпольотну перевірку, а інші все ще перебували у своїй основній лабораторії і уточнювали останні списки.

Я заморозив передачу з камери лише на стільки часу, щоб перебігти по тіньовій зоні посадки і дістатися до шлюзу. Я подав вхідний код, який надав Мікі. Шлюз відкрився, випускаючи ковток рециркульованого повітря, яке, за даними мого сканування, було набагато чистішим за те, що було на станції. Напевне і пахло краще. Я зайшов всередину, закрив шлюз і видалив запис входу з журналу.

Через код доступу від Мікі я міг чути канал людей. Я чув, як Кадер, один з двох пілотів-імпів, що піднялися на льотну палубу човника, запитав: "Хіруне, це ти?"

Хіруне відповіла: "Що? Я все ще в ПА. Ми вже виходимо."

"Дивно, мені здалося, що я почув відкриття люка."

"Запис у журналі відсутній, - додала інший пілот, Вібол. - Я думаю, що твої вуха заплуталися у шумі."

"Тепер я повинен піти і перевірити це, щоб довести, що ти не помилилася", - сказав Кадер.

Я вже спускався до переходу до робочої зони, повз біолабораторію до складу. Існував закуток для бортового бота-самоскида, але оскільки вантажне приміщення було перетворене на лабораторію, бота вивантажили. Куток був місткішим, ніж шафа для запасів на кораблі, і я принаймні міг сісти на палубу і притулитися до стіни, навіть якщо не міг витягнути ноги. Мені фактично не потрібно було розтягуватися, але так було приємніше. Було також дуже темно, але з активним кормом у голові це не було проблемою.

Мікі запитав: "З тобою все добре, консультант Рін?"

Я перевірив ще раз, щоб переконатися, що наше з'єднання надійне, що люди не чують його і ніхто з людей-імпів не може вловити зміну у шумі статики. Таке було можливе, тому що я контролював корм Мікі, але я, напевно, буду змушений перевіряти канал кожен раз, коли він говоритиме зі мною, тому що це був єдиний канал, який я мав. "Зі мною все гаразд. Можеш називати мене Рін." Це було трохи менш дратівливо, ніж "Консультант Рін". Мене не дратувало, коли Тапан, Рамі та Маро називали мене консультантом, але… не знаю, зараз мене це дратувало, і я не розумів чому.

"Добре, Рін! - сказав Мікі. - Ми друзі, і друзі називають один одного по іменах."

Можливо я навіть знав чому.

Я дивився очима Мікі, як він допомагав експедиції заносити останні кілька частин їхнього обладнання та запасів. Вони завантажили все це через шлюз і розмістили вередині. Я слухав їх розмову у стрічці, і вони, здавалося, були схвильовані, що нарешті в дорозі. Зараз на борту було четверо дослідників та два пілоти, усі - багаторічні співробітники GoodNightLander Independent, які раніше працювали разом, і які з нетерпінням чекали, коли з’являться їхні агенти з безпеки. Одного разу Дона Абене схопила Мікі