Правила для вигнанців - Марта Веллс

Я витратив деякий час на пошуки, головним чином тому, що був трохи роздратований, і все ще маючи запрограмовану звичку патрулювати. Корабельні ремонтні безпілотники слідували за мною, приваблені рухомим тілом там, де його не повинно бути, але без вказівок з корабля вони мене не турбували. Приватних кабінок не було, лише пара спальних місць, вбудованих біля перегородок при головній палубі поруч з пілотним комплексом, і були ще дві кабінки за вантажною станцією, поруч із аварійною системою MedSystem і крихітним туалетом. Мені це не було потрібно, і було полегшенням не прикидатися, що я користуюся ним досить часто, щоб виглядати людиною. Хоча я звик до того, щоб мати доступ до людського душу. Порівняно з кімнатою, де було обладнання охорони компанії, житло було розкішним. Я вибрав одне з ліжок біля головної палуби і почав сортувати свої нові носії інформації.

(Гаразд, я повинен був усвідомити, що пачки постільної білизни та інші припаси в одній з шафок, ймовірно, були з певної причини.)

Спробувавши і відкинувши кілька нещодавно завантажених шоу, я розпочав перший епізод нового, який виглядав багатообіцяючим. Дія відбувалася в альт-світі з магією та неймовірною зброєю, що вміла розмовляти. (Неймовірною, тому що я був такою зброєю і знав, як люди до мене ставляться.)

Приблизно через двадцять годин я був глибоко в шоу і насолоджувався своєю вільною від людей відпусткою. На щастя, запрацювала система життєзабезпечення і я відчув, як тиск повітря збільшується. (Мені не потрібно багато повітря, і я завжди можу перейти в режим глибокої сплячки, якщо у мене закінчиться повітря, тому мінімальна атмосфера в автоматизованому транспорті мені підходить.)

Я призупинив перегляд і сів. Я запитав пілота-бота, чи хтось заходив на борт. Так, двоє пасажирів, і від служби контролю за транзитом надійшло повідомлення про те, що тепер йому дозволено подати сигнал про відправлення.

Ще один із тих моментів "Ну лайно".

Принаймні я вже обшукав корабель, тож мав у запасі пару ймовірних місць для схованки. Я скотився з ліжка, не забув схопити сумку, опустився вертикальним проходом до основного відсіку. Перетнув купе і спустився по проходу до вантажної зони. Я вибрав шафку, яка була найменш доступною, і переміщував її вміст навколо себе, поки не зміг втиснутись у задню частину, а пакети з запасами сховали мене з поля зору. Я поцікавився пілот-ботом і нагадав йому, що я повинен бути тут, і що немає потреби розказувати про мене нікому, включаючи пасажирів та адміністрацію порту. У ньому не було камер безпеки (транспорти, які не контролюються корпоративними політичними структурами, рідко мають їх), але у нього були безпілотники. З їхніми сканерами я мав хороший огляд усіх внутрішніх відділень, коли відфільтрував непотрібні дані про технічне обслуговування.

Через шістнадцять хвилин люк відкрився, і у відсік зайшли двоє пасажирів. Двоє людей-імпів, які несли дорожні рюкзаки, і дякуючи парі випадків з мого досвіду я відразу їх впізнав. Бойове спорядження, яке включало броню та зброю.

Ага. Боти були більш пристосованими до бойових дій, ніж люди, з тієї ж причини SecUnits були більш поширеними для контрактів на охорону: якщо ми не виконуємо накази, нам ошпарює мізки. Але існували спільні корпоративні та інші юридичні договори щодо використання бойових ботів. (Хоча всі, здавалося, шукали і знаходили шляхи, як їх обійти. Це був досить поширений сюжет у деяких серіалах поза Корпорацією.)

Я прислухався до безпілотників і каналу корабля, але обидві людини розмовляли мало, просто складаючи своє спорядження з випадковими зауваженнями один до одного. З їх підписів у стрічці я взнав, що їх звали Вілкен та Герт. Було б занадто очікувати, що вони одразу поговорять про те, чому їдуть до Міли, але попереду було ще багато часу.

Значна частина моїх функцій SecUnit'а допомагала компанії записувати все, що робили мої клієнти, щоб компанія могла збирати дані та продавати все, що мало вартість. (Кажуть, хороша безпека має свою ціну, і компанія сприймає це буквально.) Більшість записів - це просто сміття, яке видаляється, але його спочатку аналізують і витягують ласі шматочки. Зазвичай це робиться разом з SecSystem, але я можу робити це сам, бо у мене все ще є потрібний для цього код. Програма займала місце в моєму сховищі, яке могло бути використане для медіа, але це було те, що я не міг замінити на льоту.

Поки обидві людини діставали з шафки, в якій мене не було, деякі пакети з запасами і влаштовувалися, я відкоригував код дронів, щоб дозволити їм вести запис. Зібравши достатньо даних, я міг би розпочати аналіз у фоновому режимі.

Коли транспортник від’єднався від замків і почав подорож до Міли, я вже знову дивився своє нове шоу.

***

До Міли знадобилося двадцять циклів за місцевим часом корабля.

Я не очікував, що це мене турбуватиме. Я перебував у транспортних ящиках і кабінках набагато довше, і багато таких поїздок були ще до того, як я зламав свій командний модуль і почав завантажувати медіа. Але я вже відвик подорожувати вантажем, навіть з новими шоу, серіалами та кількома сотнями книг, які потрібно було переглянути. Перехід на нерухомість мене не турбувала, і я провів три транспортні поїздки, включаючи поїздку з АРТом, переважно без руху. Я не був впевнений у великій різниці. Гаразд, можливо, я був упевнений: у всіх інших поїздках я мав можливість рухатися, коли захотів.

У будь-якому випадку я відчув полегшення, коли корабель повідомив, що наближається до Міли. Через дві хвилини я зрозумів, що приймаю станційну стрічку, але на ній нічого не було. Зазвичай там є інформація про рух та стикування, потенційні небезпеки для навігації, новини, тощо, але тут нічого такого не було. Я звернувся до корабля, який повідомив, що на підході немає іншого транспорту, але це узгоджується з його попереднім досвідом стикування до цієї станції. (Якось я дивився серіал із зображенням станції з мертвими привидами, і це нормально, але краще переконатися.)

Тиша все-таки дивно нервувала. Станція була набагато меншою за RaviHyral і мала форму трикутника. Сканування показало два кораблі в доці і розкид човників, які займали частину її місткості.

Корабель зайшов у док-станцію, перш ніж я нарешті почув щось у каналі. Вітальне повідомлення прозвучало досить нормально, але індекс станції виглядав так, ніби в