Протистояння. Том 1 - Стівен Кінг

Співгромадяни, це не просто катастрофа або трагедія — це смерть нашої віри у владу Сполучених Штатів. Коли ми й справді самі заподіяли собі таку біду, це означає, що…»

Хоґлісс був хворим і дуже слабким. Йому здавалося, що всі сили пішли на написання передовиці — вони переплавились у слова, та не відновилися. Груди забив слиз, і навіть за звичайного дихання він ніби на гірку біг. Попри це Хоґлісс методично зупинявся біля кожного дому й лишав газети-листівки, навіть не знаючи, чи є хтось у тих будинках, а якщо і є, чи стане їм сил вийти на вулицю й підібрати його послання.

Нарешті він дістався західної околиці міста, яку називали Смугою бідняків — халупи, трейлери та ядучий сморід відстійників. Лишилися тільки газети в багажнику, тож Хоґлісс не став його зачиняти, і тепер, коли він котився бугристою дорогою, кришка повільно гойдалася вгору-вниз. Він намагався подолати лютий головний біль, в очах періодично двоїлося.

Коли Хоґлісс подбав про останній будинок, — перекошену хижку неподалік від межі з містом Рекс-Кроссінг, — у нього лишилося зо двадцять п’ять газет. Він розрізав перев’язку старим кишеньковим ножем і дозволив вітру рознести газети куди заманеться, а сам думав про інформатора — майора з темними одержимими очима, якого три місяці тому перевели з цілком таємного об’єкта в Каліфорнії, де розробляли проект «Синь». Майор займався там охороною зовнішнього периметра, і поки він розказував Хоґліссу про все, що знав, його рука постійно мацала пістолет на поясі. Хоґлісс подумав, що невдовзі майор ним скористається. Якщо досі не встиг.

Він заліз на водійське сидіння «кадилака», — єдиного його автомобіля ще відтоді, як йому виповнилося двадцять сім років, — і з’ясувалося, що він надто втомлений, аби повернутися додому. Тож сонний Хоґлісс відкинувся назад і дивився, як вітер ліниво несе його екстрений випуск до Рекс-Кроссінга. Деякі листки почіплялися на дерева, що хилилися над дорогою, і повисли там, наче химерні плоди. Неподалік чулося булькання прудкого дьорбінського струмка — він там рибалив у дитинстві. Звісно, тепер риба там не водилася (про це подбали вугільні компанії), однак співав він так само заспокійливо. Хоґлісс заплющив очі, заснув і помер півтори години по тому.

———

Співробітники «Лос-Анджелес Таймс» випустили лише 26 000 примірників додатку, перш ніж новітнє керівництво довідалося, що, всупереч наказам, на листку друкують не рекламу. Розправа була швидкою та кривавою. В офіційному звіті ФБР твердили, що «радикальні революціонери», ці старі бабаї-відбувайли, підірвали друкарські преси «Лос-Анджелес Таймс», спричинивши двадцять вісім смертей. ФБР не довелося пояснювати, як вибух загнав кулю в кожну з тих двадцяти восьми голів, бо тіла загиблих змішалися з тисячами трупів, які ховали в морі.

Однак 10 000 примірників устигли розійтися, і цього виявилося достатньо. Заголовок, набраний 36-м кеглем, волав:

ЗАХІДНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ В ЛЕЩАТАХ ЕПІДЕМІЇ ЧУМИ

Тисячі тікають від смертельного супергрипу.

Влада намагається все приховати.

ЛОС-АНДЖЕЛЕС. Деякі з військовослужбовців, які видають себе за солдатів Національної гвардії й буцімто допомагають зарадити поточній трагедії, є кадровими військовими з відзнаками на рукавах, які в окремих випадках свідчать про понад сорок років служби. До їхніх зобов’язань входить запевнення нажаханих мешканців Лос- Анджелеса в тому, що супергрип, який молодь у більшості регіонів прозвала Капітаном Трипсом, «лише дещо небезпечніший», ніж лондонські та гонконзькі штами… однак ці заяви промовляють через маски, під’єднані до балонів зі стиснутим повітрям. О 18:00 мають транслювати звернення президента, і його прес-секретар Г’юберт Росс спростував заяви, що глава держави читатиме промову зі студії, яку облаштували під Овальний кабінет глибоко під землею, у бункері Білого дому. Росс назвав ці чутки «істеричними, хибними й цілковито необґрунтованими». Чернеткові копії промови президента свідчать, що він «відшмагає» американців за панікерство й порівняє поточний безлад із тим, який спричинила радіовистава Орсона Веллса «Війна світів» на початку 30-х років[126].

Редакція «Таймс» має кілька запитань, відповіді на які воліла б почути у зверненні президента.

1. Чому бандити в уніформі порушують конституційне право й забороняють «Таймс» друкувати новини?

2. Чому магістралі 5, 10 та 15 заблоковані броньованими автомобілями та іншим військовим транспортом?

3. Якщо це «лише незначний спалах епідемії грипу», чому в Лос-Анджелесі та його околицях оголосили воєнний стан?

4. Якщо це «лише незначний спалах епідемії грипу», чому до Тихого океану ходять валки барж? Що з них там скидають? Чи складається їхній вантаж саме з того, про що ми підозрюємо, чого боїмося? З того, про що нам повідомили наші джерела, — з тіл померлих від чуми?

5. І насамкінець: якщо вакцину буде розповсюджено на початку наступного тижня, чому жоден із сорока шести опитаних нашими співробітниками лікарів навіть не чув про плани постачання? Чому жодну з клінік не обладнали для масової вакцинації? Чому жодна з десяти аптечних мереж, до яких ми телефонували, не отримувала ні накладних, ні державних прейскурантів на вакцину?

Ми закликаємо президента відповісти на наші запитання в промові, та перш за все закликаємо його скасувати тактику поліцейської держави та божевільну спробу приховати правду…

———

У Дулуті по П’єдмонт-авеню гуляв чоловік-сендвіч[127] — з лобом, помазаним попелом, у шортах кольору хакі, сандалях та зі щитами, що звисали з його кістлявих плечей, як пончо.

Ось що було написано спереду:

НАСТАВ ЧАС ЗНИКАТИ

ІСУС СИН БОЖИЙ СЯ ПОВЕРТАЄ

ГОТУЙТЕСЯ ДО ЗУСТРІЧІ З ВСЕВИШНІМ!

І ззаду:

УЗДРІТЬ СЕРЦЯ ГРІШНИКІВ РОЗБИТО

ВЛАДИК УСМИРЯТЬ А СМИРЕННИХ ЗВЕЛИЧАТЬ

ГРЯДУТЬ СТРАШНІ ЧАСИ

ГОРЕ ТОБІ О СІОНЕ

Четверо молодиків у мотоциклетних куртках, усі із сильним кашлем та нежитем, накинулися на чоловіка в шортах і відлупцювали до непритомності його ж власними щитами. Вони кинулися навтьоки, і один із них істерично кричав через плече: «Знатимеш, як людей лякати! Знатимеш, як людей лякати, покруч недороблений!»

———

У Спрінгфілді, штат Міссурі, ранковою передачею з найвищим рейтингом було телефонне шоу «Скажи своє слово» з Реєм Флаверсом на хвилі KLFT. До його студійної кабінки було під’єднано шість телефонних ліній, і 26 червня виявилося, що на роботу до KLFT з’явився лише він сам. Рей знав, що відбувається в навколишньому світі, і його це лякало. Скидалося на те, що за останній тиждень захворіли всі, кого він знав. У Спрінгфілді не було військових, та Рей чув, що, аби «зупинити поширення паніки» та