Сигнали з Всесвіту - Володимир Бабула
Академіки Навратіл та Чан-су з допомогою радіолокаторів проникали крізь атмосферу планет і вивчали їхні поверхні. Повідомлення Фратева застало їх саме тоді.
коли вони на екрані астротелевізора уважно розглядали зображення Терції — Третьої, — планети, що, як і всі інші планети незнайомої сонячної системи, дістала свою назву за порядком віддаленості від центрального світила.
— Наша Земля теж третя від Сонця, але з Терцією її не порівняти! — почухав потилицю Чан-су. — Погляньте: море й море… Де-не-де острівець — і знову море. Для рослин і вищих істот тут просто не лишається місця.
— Мене це й не дивує, — сказав тихо Навратіл, не зводячи погляду з зображення планети. — Зірка Центавра А за своєю яскравістю, температурою, масою та розмірами справді дуже схожа на наше Сонце. Але ми не повинні забувати, що Центавр — тризір'я, тоді як Сонце — самотнє. Це означає, що на планети цієї системи впливають ще два світила, розташовані порівняно близько. Можна припускати, що найкращі умови для вищих форм життя могла б мати планета, більш віддалена від Центавра А, — наприклад, Кварта або Квінта.
Академік Чан-су замість відповіді натиснув на одну з кнопок відеофону:
— Товаришу Северсон, прошу, скеруйте імпульси радіолокаторів на планету Кварту.
Навратіл обернувся до вікна. На його обличчя впало сяйво далекого Сонця.
— Гадаю, що навряд чи слід це робити, — сказав він задумливо. — Три найближчих планети особливої надії не подають. То чи не краще просто вирушити до Кварти та оглянути її на власні очі?
— Ви маєте рацію, — погодився Чан-су. — Все одно наближається час, коли треба приземлитись де завгодно. Мо-лодінова вже давно твердить, що слід поповнити запаси ядерного пального, не лишаючи це на останню мить.
— Ну, гаразд. Порадимося з екіпажем. Навратіл схилився над пультом управління і натиснув на кнопку загального виклику. На екрані поступово з'явились обличчя всіх космонавтів.
Пропозицію Навратіла схвалили. Надія Молодінова запропонувала також, щоб один з допоміжних ракетних літаків вилетів дослідити Квінту. Таким чином, одночасно будуть вивчені умови життя і на четвертій, і на п'ятій планетах.
Одразу ж були розподілені завдання: група академіка Навратіла опрацює точний план польоту на Кварту, керування «Променем» візьме на себе Чан-су, наукові дослідження очолить професор Мадараш. Станцію зв'язку на «Промені» обслуговуватиме Мак-Гарді. Лишилось нерозв'язаним питання, хто виконуватиме функції капітана допоміжного ракетного літака «Ластівка». Бажаючих було багато, але після короткої дискусії очолити експедицію на Квінту доручили Надії Молодіновій.
Нарада скінчилась. Знову заспівали «електронні мозки» хитромудрих обчислювальних апаратів. За три години всі підготовчі роботи було закінчено.
З дюз допоміжного ракетного літака вилетіло червоне полум'я, і «Ластівка», мов курча від квочки, відділилась від «Променя». З хвилину вона ще летіла паралельним курсом, потім попрямувала до Квінти. Своєю дорогою до Кварти пішов і «Промінь».
***Хтось неделікатно поторсав Мак-Гарді за плече:
— Прокинься нарешті, сплюхо! Проспиш царство небесне!
— Це ти, Грубер? Що трапилось? — злякано буркнув той спросоння. — Може, вибухнула ще одна планета?
— Прокинься та послухай. Дивна річ! Уяви собі: планета Кварта має такі ж умови життя, як і наша Земля. Хвилину тому я на власні очі переконався в цьому біля астротелевізора. На планеті є суходіл і море, а знімок свідчить про гори та рослинність. Увесь екіпаж торжествує. Свозилова запевняє, що на Кварті, цілком імовірно, живуть вищі тварини, і не виключена можливість, що там ми зустрінемось з людьми.
Мак-Гарді схопився з ліжка:
— Це б означало… це б означало, що ми незабаром досягнемо мети! Що наш план здійсниться!.. А якої думки Краус? Ти вже розмовляв з ним?
Грубер махнув рукою:
— Співає все тієї ж. Атомні вибухи на планеті Ікс та смерть Дітріхсона його так схвилювали, що я боюсь, аби він не відступив та не зрадив нас.
— Краще не заводь з ним таких розмов. З тебе поганий тактик, і ти занадто нерозважливий, — ще накличеш на нас біду. Покладись у цьому на мене, я вже з ним зумію порозумітись… Говори тихіше, — стіни мають вуха, друже! — Мак-Гарді притулив вказівний палець до губів. — «Не кажи гоп, доки не перескочиш!» — як часто любить говорити Навратіл. Козирі на стіл — тільки тоді, коли настане слушний час. А з людьми Кварти ми ще не зустрілись. Зрештою, навіть тоді ми не зможемо обійтися без допомоги нашого екіпажу. Хай нам спочатку приготують грунт на Кварті.
— Це буде чудово! — не втримався Грубер і з насолодою прочесав обома руками світле кучеряве волосся. — Я завжди говорив, що ти справді хороший дипломат. Навіщо нам вступати в бій з планетою тільки втрьох, коли нам у цьому зможе допомогти цілий колектив здібних людей? Коли ж матимемо все в жмені, легко з ними упораємось.
— Я'вже сказав: не радій завчасно. Життя на Кварті, можливо, буде таким важким, що ми з радістю повернемось. А втрьох на Землю не добратись.
— Ну, гаразд, гаразд, — трохи охолов Грубер, але одразу ж знову схопив товариша за руку. — Ми повинні скласти план наступу. Слухай. Припустімо, що на Кварті зустрінемось з людьми, які перебувають на такому рівні розвитку, на якому були дикі племена в стародавні віки. Або ж, навпаки, з розвиненішими за нас. Як у такому…
— Побачимо! — холодно перебив його Мак-Гарді.
— Зачекай! Ні, так не можна говорити! Необхідно опрацювати
