💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна - Олексій Миколайович Толстой

Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна - Олексій Миколайович Толстой

Читаємо онлайн Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна - Олексій Миколайович Толстой
і зникла в натовпі.

Це був Шельга.

37

Кинувши Семенова в моргу, Роллінг поїхав на вулицю Сени. Там все лишалось, як і раніше, — тиха паніка. Зоя не приходила і не дзвонила.

Роллінг замкнувся у спальні і походжав килимом, розглядаючи кінчики черевиків. Він спинився з того боку ліжка, де завжди спав. Пошкріб підборіддя. Заплющив очі. І тоді згадав те, що його мучило цілий день…

«…Роллінг, Роллінг… Ми загинули…»

Це сказала Зоя тихим, безнадійним голосом. Це було сьогодні вночі, — він раптово посеред розмови заснув. Зоїн голос не розбудив його, — не дійшов свідомості. Зараз її розпачливі слова виразно лунали у вухах.

Роллінга підкинуло, наче пружиною… Отже, дивний припадок Гаріна на бульварі Мальзерб; хвилювання Зої у шинку «Вечеря короля»; її настійливі запитання: які саме папери міг викрасти Гарін із кабінету? Потім — «Роллінг, Роллінг, ми загинули…» Її зникнення. Труп двійника у моргу. Шпилька з діамантами. Саме вчора — він пам’ятав — у пишному Зоїному волоссі сяяло п’ять камінців.

У низці подій зрозуміло одне: Гарін вдається до випробуваного засобу з двійником, аби відвести од себе удар. Він викрадає автограф Роллінга, щоб підкинути його на місце вбивства і привести поліцію на бульвар Мальзерб.

При всій витримці Роллінг відчув, що спинному хребту холодно. «Роллінг, Роллінг, ми загинули…» Отже, вона припускала, вона знала про вбивство. Воно сталося між третьою і четвертою ранку. (О пів на п’яту прибула поліція). Вчора, засинаючи, Роллінг чув, як годинник на каміні пробив три чверті на другу. Це було його останнім сприйняттям зовнішніх звуків. Потім Зоя зникла. Мабуть, вона помчала на вулицю Гобеленів, щоб знищити сліди автографа.

Звідки Зоя могла так точно знати про можливе вбивство? Тільки в тому випадку, коли вона його сама підготувала. Роллінг підійшов до каміна, поклав лікті на мармурову дошку і затулив обличчя руками. Але чому ж тоді вона прошепотіла йому так жахливо: «Роллінг, Роллінг, ми загинули…» Щось учора сталося, — перевернуло її плани. Але що? і в яку хвилину?..

Припустімо, їй треба було виправити якусь помилку. Пощастило це їй чи ні? Гарін живий, автографа поки що не знайшли, вбито двійника. Рятує це чи нищить? Хто вбивця — співучасник Зої чи сам Гарін?

І чому, чому, чому Зоя зникла? Шукаючи в пам’яті цю хвилину — злам у Зоїному настрої, — Роллінг напружував уяву, звиклу до зовсім іншої праці. У нього тріщав мозок. Він пригадував — жест по жесту, слово по слову — усю вчорашню Зоїну поведінку.

Він відчував: коли нині ж біля каміна не збагне до дрібниць усієї пригоди, то це — програш, поразка, загибель. За три дні до великого наступу на біржу досить натяку на його ім’я у зв’язку з убивством, і — непомірний біржевий скандал, крах… Удар по Роллінгу буде ударом по мільярдах, що рухають в Америці, Китаї, Індії, Європі, в африканських колоніях тисячами підприємств. Розладнається точна робота механізму… Залізниці, океанські лінії, рудники, заводи, банки, сотні тисяч службовців, мільйони робітників, десятки мільйонів власників цінностей — усе це заскрипить, застопориться, заб’ється в паніці…

Роллінг опинився в становищі людини, що не знає, з якого боку їй встромлять ножа. Небезпека була смертельна. Уява його працювала так, ніби за кожний пропливаючий у секунду відрізок думки платили мільйон доларів.

Оцей воістину дивовижний стан хімічного короля порушив стук двох підошов об килим. (Вікно спальні, — на першому поверсі, — що виходило в парк, було відчинене). Роллінг здригнувся всім тілом. У дзеркалі каміна з’явилися обриси кремезного чоловіка з великими вусами і зморщеним лобом. Він нахилив голову й дивився на Роллінга не кліпаючи.

38

— Що вам треба? — завищав Роллінг, не потрапляючи рукою в задню кишеню штанів, де лежав браунінг.

Кремезний чоловік, певно, чекав на це і стрибнув за портьєру. Звідти він знову висунув голову.

— Спокійно. Не кричіть. Я не збираюся вбивати або грабувати, — він підняв долоні, — я прийшов у справі.

— Яка тут може бути справа? Йдіть у справі на бульвар Мальзерб, сорок вісім-біс, від одинадцятої до першої… Ви влізли у вікно, як злодій і негідник.

— Винен, — ввічливо відповів чоловік, — моє прізвище Леклер, мене звуть Гастон. У мене військовий орден і чин сержанта. Я ніколи не працюю на дрібницях і злодієм не був. Раджу вам негайно пробачитися переді мною, містере Роллінг, без чого наша подальша розмова не може відбутися…

— Забирайтеся до дідька! — вже спокійніше сказав Роллінг.

— Якщо я зникну за цією адресою, то досить відома вам мадемуазель Монроз загине.

У Роллінга стрибнули щоки. Він одразу підійшов до Гастона. Той мовив шанобливо, як годиться розмовляти з власником мільярдів, і разом з відтінком грубуватого приятелізму, як розмовляють з чоловіком своєї коханки.

— Отож, добродію, ви пробачаєтеся?

— Ви знаєте, де переховується мадемуазель Монроз?

— Отож, добродію, щоб вести далі нашу розмову, я повинен зрозуміти, що ви пробачаєтеся переді мною!

— Пробачаюся! — заволав Роллінг.

— Прошу, — Гастон відійшов од вікна, звичним рухом розправив вуса, відкашлянувся і сказав: — Зоя Монроз в руках убивці, про якого кричить весь Париж.

— Де вона? (У Роллінга затремтіли губи).

— У Білль Давре, поблизу парку Сен-Клу, в готелі для випадкових відвідувачів, за два кроки од музею Гамбетти. Учора вночі я простежив їх в автомобілі до Білль Давре, сьогодні я точно встановив адресу.

— Вона добровільно втекла з ним?

— Саме це я найбільше хотів би знати, — проказав Гастон так зловісно, що Роллінг здивовано оглянув його.

— Дозвольте, пане Гастон, я

Відгуки про книгу Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна - Олексій Миколайович Толстой (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: