💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Читаємо онлайн Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
дуже полохливі і не відзначаються розумом. Вони для нас не небезпечні, якщо ми не будемо такі необережні, як були щойно. Причалимо, займемося нашим сніданком і спостерігатимемо за ними.

Зійшли на берег, зібрали палива на узліссі і почали готувати сніданок, недовірливо поглядаючи в бік бронтозаврів. Останні все ще стояли у воді на тому ж місці, не наважуючись вилізти на сушу.

— Ці тварини, очевидно, не вміють плавати, — сказав Папочкін. — Вони тікають у воду від своїх сухопутних ворогів і, поки ми не поїдемо, не вилізуть на берег.

Поки смажилась риба, Громеко розіслав на піску свій одяг і білизну, щоб проміння Плутона висушило їх, а сам у костюмі Адама заходився чистити інструменти і просушувати записну книжку. Поснідавши, полежали на піску, спостерігаючи за ящерами, які не рухалися з місця, а потім усі попливли понад берегом у тому ж напрямі. Через кілька кілометрів південний берег почав помітно відхилятися на південь, але довгий вкритий лісом мис, що лежав попереду, заступав вид у цю сторону. Коли його обійшли, то виявилося, що сподіванки на те, що море піде далеко на південь і дасть можливість пливти човнами далі, в глиб Плутонії, не справдилися. Море утворило тільки велику затоку і за кілька кілометрів видно було її берег.

Тому що в затоку з півдня могла впадати чимала річка, то вирішили пливти в цьому напрямі. За годину досягли південного берега і пересвідчились, що тут справді є річка, але невеликих розмірів. Проте в одному човні можна було спробувати зробити екскурсію в глиб країни, яку в цьому місці від морського берега заступала стіна лісу. Тим-то місце для стоянки вибрали біля гирла річки. Вирішили, що екскурсію зроблять тільки двоє, а двоє залишаться біля намету. Сумний досвід на березі моря Ящерів показав, як небезпечно залишати майно під охороною самого Генерала. Мурахи могли бути і в цій місцевості південного берега, досить віддаленій від знищеного мурашника.

БРАНДЕР КАШТАНОВА

Захопивши з собою харчі, запасний одяг та набої на той випадок, якщо екскурсія триватиме кілька днів, Каштанов і Папочкін поїхали одним човном по річці вгору. Тому що глибина була невелика, а течія досить бистра, мандрівники замінили весла жердинами і впиралися ними в дно. Вузьке русло з обох боків обступали високі стіни лісу, часто хвощі, папороть і пальми, схиляючись над водою, майже сходились верховіттям, і річка текла під високим зеленим, перекриттям, крізь яке ледве пробивалося проміння світла.

Тут було темно й холоднувато. Човен тихо плив по воді і тільки чути було дзюрчання під його носом та скрип жердин, що ними впиралися в галькове дно.

У більш відкритих місцях зеленого коридора ширяли й бриніли бабки, глухо дзижчали великі жуки, а при слабких поривах вітру ледве шепотіло й шуміло велике листя пальм та віти папороті і м’яко шелестіли хвощі.

Через кілька кілометрів зелені стіни відразу розступилися і перед мандрівниками розгорнулася велика галявина, яку річка перетинала впоперек. Ґрунт її був вкритий дуже бідною й дрібною рослинністю — щітками жорсткої трави кількох видів.

— Чи не починається часом ця річка поблизу тієї ж групи вулканів, яку ми обстежили? — зазначив Папочкін.

— Можливо, і в такому разі нам не буде чого робити, — згодився з зоологом Каштанов. — Хоч велика кількість води в річці дає підстави сподіватися, що її верхів’я знаходиться значно далі, серед Чорної пустині.

Пропливши ще кілометрів з три впоперек галявини, дослідники побачили, що спереду, де річка вужчала, з одного берега на другий була перекинута досить товста колода.

Вона звисала так низько над водою, що човен не міг пройти під нею.

— Можна подумати, що це міст, який хтось зробив для себе через річку! — засміявся зоолог. — В усякому разі треба причалити до берега і зруйнувати цю перепону.

— Дивно, таки справді скидається на міст! — вигукнув Каштанов, коли вони підійшли до перепони і побачили, що вона складалася не з однієї колоди, а з трьох, акуратно покладених поруч.

— Правда, річка навряд чи могла так укласти ці стовбури! — погодився Папочкін. — Та коли це міст, то хто ж його збудував. Невже в цій юрській країні є люди? Це було б надзвичайно цікаво!

— В юрський час не було вищих ссавців, як ви знаєте. Навіть птахи були представлені тільки формами, перехідними до ящерів.

— Але ж не ящери влаштували міст!

— Ви забули про мурахів. Істоти, настільки розумні, що будують складні житла за певним планом, цілком можуть збудувати й міст, бо плавати не вміють і води бояться.

— Ваша правда! Он і житла цих клятих комах! — вигукнув Папочкін, показуючи на захід.

З цього боку справді було видно величезний мурашник, цілком такого ж типу, як і знищений мандрівниками.

За кілька хвилин мандрівники скинули в річку сухі і легкі стовбури хвощів і пішли до човна, щоб пливти далі. Але, на своє здивування, вони побачили, що в човен уже заліз непроханий пасажир — мурах, який обмацував їх речі, тоді як другий стояв на березі.

— Ого, ці чорти вже тут як тут, а наші рушниці в човні!

— Беріть ніж, спершу атакуємо того, що на березі. Я спереду, а ви забігайте ззаду.

Обидва побігли до комахи, яка, побачивши ворогів, стала в оборонну позу, притиснувшись до кущика. Каштанов відвернув її увагу, наступаючи з ножем, а в цей час Папочкін, нагнувшись через кущ, розрубав мураха надвоє.

Але він не помітив, як той мурах, що був у човні, швидко вистрибнув на берег і вп’явся своїми щелепами ззаду в його литку. Зоолог скрикнув від болю й несподіванки.

Каштанов, прибігши на допомогу, розрубав і цього мураха, але ледве звільнив від нього товариша; довелося розрізувати на кілька частин голову комахи, що вп’ялася щелепами в ногу.

Рана, заподіяна комахою через товсту шерстяну панчоху, була невелика, але отрута укусу швидко діяла, і нога почала горіти й дерев’яніти.

— Присядьте поки що на землю, я зараз

Відгуки про книгу Плутонія - Володимир Опанасович Обручев (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: