Подорож на Місяць - Жюль Верн

— Це я припускаю, — відповів Мішель, — і я це розумію, хоч оці твої v з нулем і v з нулем у квадраті ніяк не вміщуються в моїй голові.

— Це перший наслідок алгебри, — продовжував Барбікен. — А тепер, щоб тебе остаточно добити, ми підставимо цифрові дані цих різних позначень, тобто розшифруємо їх величину.

— Добийте мене! — відповів Мішель.

— З цих величин, — сказав Барбікен, — одні відомі, але інші треба обчислити.

— Я беруся зробити це, — сказав Ніколл.

— От візьмім, наприклад, r, — продовжував Барбікен. r — це радіус Землі, який на широті Флоріди, місця нашого вильоту, дорівнює б 370 000 метрів; d — відстань від центра Землі до центра Місяця, що дорівнює 56 радіусам Землі, тобто…

Ніколл швидко обчислив.

— Тобто, — сказав він, — 356 720 000 тисяч метрів у момент, коли Місяць буде в своєму перигеї, на найближчій відстані від Землі.

— Гаразд, — сказав Барбікен. — Тепер m' поділене на m, тобто відношення маси Місяця до маси Землі, дорівнює 1/81.

— Чудово, — сказав Мішель.

— g — прискорення; воно у Флоріді буде 9 метрів 81 сантиметр. Звідси висновок, що gr дорівнює…

— Шестидесяти двом мільйонам чотириста двадцяти тисячам квадратних метрів, — відповів Ніколл.

— А тепер? — спитав Мішель Ардан.

— Тепер, оскільки вже ми маємо величини в цифрах, — відповів Барбікен, — я шукатиму швидкість v з нулем, тобто швидкість, яку повинен мати снаряд, залишаючи атмосферу, щоб досягти точки притягання, де швидкість дорівнюватиме нулеві. Бо в той момент, коли швидкість зведеться нанівець, я припускаю, що вона має дорівнювати нулеві і що х, відстань, де буде ця нейтральна точка, визначатиметься дев'ятьма десятими d, тобто відстані, яка відділяє ці два центри.

— Я вже маю неясне уявлення, що воно має бути так, — сказав Мішель.

— Отже: х дорівнює дев'яти десятим d і v дорівнює нулеві, а моя формула матиме такий вигляд…

Барбікен швидко написав на папері:

Ніколл прочитав жадібним оком.

— Так і є! Так і є! — вигукнув він.

— Чи це ясно? — спитав Барбікен.

— Це написано вогненними буквами! — відповів Ніколл.

— От молодці! — пробубонів Мішель.

— Чи зрозумів ти, нарешті? — спитав його Барбікен.

— Чи зрозумів я? — вигукнув Мишель Ардан. — Та в мене, сказати б, голова від цього тріскається.

— Отже, — продовжував Барбікен, — v нулеве в квадраті дорівнює 2gr, помноженому на 1, мінус 10 r, поділених на 9 d, мінус 1/81, помножена на 10 r, поділених на d, без r, поділеного на d мінус r.

— А тепер, — сказав Ніколл, — щоб вивести швидкість ядра в момент, коли воно вилітає з атмосфери, треба тільки обчислити.

Капітан, як знавець своєї справи, подолавши всі труднощі, почав обчислювати з страшенною швидкістю. Ділення і множення йшли рядками під його пальцями. Цифри градом сипалися на білу сторінку. Барбікен стежив за ним поглядом, тимчасом як Мішель Ардан двома руками, притиснутими до висків, намагався вгамувати біль голови, що починався в нього.

— Ну, як? — спитав Барбікен після кількох хвилин мовчання.

— Та вже все обчислення зроблено, — відповів Ніколл, — v нулеве, тобто швидкість снаряда в момент, коли він залишає атмосферу, щоб досягти точки, де Земля й Місяць мають однакове тяжіння, повинна бути…

— Яка?.. — спитав Барбікен.

— Одинадцять тисяч п’ятдесят один метр у першу секунду.

— Гм! — вимовив Барбікен, підстрибнувши. — Як ви кажете?

— 11 051 метр.

— Прокляття! — вигукнув президент з жестом відчаю.

— Що з тобою? — спитав Мішель Ардан, дуже здивований.

— Що зі мною? Але, коли в цей момент швидкість вже зменшилася на одну третину через тертя, то початкова швидкість повинна бути…

— 16 570 метрів! — відповів Ніколл.

— Але Кембріджська обсерваторія заявила, що досить буде 11 000 метрів у момент вильоту, і наше ядро вилетіло з цією швидкістю.

— Ну, і що? — спитав Ніколл.

— А ось що: ця швидкість недостатня!

— Це правда!

— Ми не досягнемо нейтральної точки!

— Прокляття!

— Ми не долетимо навіть до половини дороги!

— Хай чорт візьме цей снаряд! — вигукнув Мішель Ардан, підстрибнувши, немовби снаряд у цей момент мав упасти на земну кулю.

— І ми впадемо на Землю!

Це відкриття було, мов удар грому. Хто б міг сподіватися такої помилки? Барбікен не хотів цьому вірити. Ніколл переглядав свої цифри. Вони були правильні. Не можна було не вірити точності формули, яку вони визначили, і, коли перевірили, то знов констатували, що початкова швидкість 16 577 метрів у першу секунду була конче потрібна, щоб досягти нейтральної точки.

Три приятелі мовчки подивились один на одного. Про сніданок вже не було й мови. Барбікен, зціпивши зуби, зсунувши брови й стиснувши кулаки, дивився в ілюмінатор. Ніколл схрестив руки, перевіряючи свої обчислення, Мішель Ардан бубонів:

— Оці мені вчені! Отак вони завжди роблять! Я дав би двадцять пістолів[76] за те, щоб упасти на Кембріджську обсерваторію і