Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду
— Чого це ти без діла, колего? Плівка скінчилася?
Це був Гобі, що незмінно представляв «Геральд ньюс». Спершись на високий столик з гарячими ковбасками, він квапливо заправляв у камеру нову касету. Дженнінгс підійшов до нього й недбало загріб собі чималу порцію. А тоді, напхавши рота їжею, відказав:
— Чекаю висвячення.
— Як тебе розуміти?
— Не збагну, кого тут ушановують: спадкоємця Торнових мільйонів чи самого Ісуса Христа?
— Дурний ти чоловік, усе пропустиш! Не щодня ж нам випадає бувати на таких святах!
— То й що? У крайньому разі, куплю кілька знімків у тебе.
— Знов полюєш на щось особливе?
— А іншого мені й не треба.
— Ну що ж, хай щастить. Хоч навряд чи тобі світить тут якась «смаженинка». Ці Торни — найвзірцева сім’я за межами Монако.
Виняткове фото. Ось що потрібно було Дженнінгсові. Розкрити щось інтимне, неприступне для сторонніх. Він терпляче вистежував свої жертви, та далеко не завжди мав певність, що з того щось вийде. Якби ж то можна було зазирнути всередину!..
— Гей, нянечко! Нянечко, — раптом закричав Гобі. — Ви отуди гляньте!
Очі всіх присутніх були звернені на величезний торт, який щойно винесли з будинку.
Деміенова няня була виряджена клоуном — обличчя її вкривала біла пудра, на губах лежав товстий шар червоної помади, зображуючи широчезну усмішку. Фотографи витанцьовували й метушилися навколо неї, а вона вдоволено гримасувала, вихилялася, обіймала Деміена й розмазувала по ньому свій грим.
Дженнінгс перебіг поглядом по натовпу й побачив Кетрін Торн, що стояла сама-одна осторонь. З виразу її обличчя репортер зрозумів, що їй не до душі вся та веремія. Потім вона зняла з очей півмаску, і Дженнінгс механічно підняв камеру й клацнув затвором. Появу торта вітали вигуками та оплесками, і Кетрін ступила вперед.
— Хай йому провістять майбутнє! — крикнув один з репортерів. — Ведімо його до провісниці!
І натовп, немов одна жива істота, враз посунув до шатра провісниці, тягнучи з собою і няню з її підопічним.
— Дайте хлопчика мені, — сказала Кетрін, підходячи до Чесси.
— Та я ж несу його, мем, — заперечила дівчина.
— Ні, ні, я сама, — холодно всміхнулася Кетрін.
Очі їхні зустрілись, і няня мовчки віддала малого матері. Ніхто не звернув на це уваги, натовп поніс їх далі, і тільки Дженнінгс бачив ту сценку крізь видошукач своєї камери. Няня лишилася сама, позад неї підносився фасад будинку з вежкою нагорі, і клоунське вбрання дівчини ще дужче увиразнювало її самітність. Дженнінгс устиг зробити два знімки, перше ніж Чесса повернулась і поволі пішла в дім.
Перед шатром провісниці Кетрін попросила всіх репортерів залишитися надворі, а сама з Деміеном на руках увійшла до середини і, опинившись серед тиші й півсутіні, з полегкістю зітхнула.
— Добридень, хлопчику!
Голос долинав з-під темного каптура. Провісниця сиділа за невеличким зеленим столиком і намагалася говорити глухо й таємниче. Обличчя в неї теж було зелене. Деміен поглянув на неї, весь напружився і вчепився в материне плече.
— Не бійся, Деміене, — відказала провісниця. — Я не зроблю тобі боляче.
— Вона скаже, що чекає тебе попереду, — намагалася умовити малого Кетрін.
— Іди до мене, — покликала його провісниця. — І дай мені своє рученя.
Та Деміен ще тісніше припав до матері. Тоді провісниця встала, стягла з обличчя гумову маску і виявилася усміхненою милою дівчиною.
— Поглянь на мене. Я така, як усі. Твоєму рученяті боляче не буде.
Деміен заспокоївся і простяг руку. Кетрін сперлася на столик.
— О, яке гарненьке, м’якеньке рученятко! Тебе чекає добре-предобре майбутнє… — І раптом дівчина затнулася, зачудовано вдивляючись у Деміенову долоньку. — Ану дай мені й друге рученя.
Деміен простяг другу руку, і провісниця здивувалася ще дужче.
— Це так треба за правилами? — спитала Кетрін.
— Я ніколи не бачила нічого подібного, — збентежено промовила дівчина. — Оце вже третій рік ворожу на дитячих святах, але таке зустрічаю вперше.
— Що ви маєте на увазі?
— Ось погляньте самі. В нього на руках немає ліній. Тільки складочки.
— Як це? — Кетрін, нічого не розуміючи, дивилася на синові рученята.
— Він не обпікав долоньки?
— Та певно, що ні.
— Тепер подивіться на свою руку. Бачите, скільки на ній дрібненьких рисочок. Вони роблять кожного з нас неповторним. Це так звані лінії долі…
Запала напружена тиша. Хлопчик здивовано розглядав свої рученята, не розуміючи, чим вони не такі.
— Придивіться, які гладенькі в нього пучечки пальців, — сказала дівчина. — Мабуть, вони й відбитків не залишатимуть.
Кетрін придивилась і пересвідчилася, що це справді так.
— А може, воно й на добре, — засміялася дівчина. — Якщо колись пограбує банк, його нізащо не знайдуть.
Вона сміялась, а Кетрін ще пильніше розглядала Деміенові долоньки. Її не полишав невиразний неспокій.
— Чи не могли б ви все-таки розказати про його майбутнє? Ми ж для цього до вас і прийшли. — Голос Кетрін злегка тремтів.
— Ну звісно, зараз…
Та тільки-но дівчина взяла малого за руку, знадвору долинув гучний крик. Десь віддалік няня Чесса гукала хлопчика:
— Деміене! Деміене! Вийди звідти! Я маю для тебе сюрприз!
Провісниця замовкла. І вона, і Кетрін почули в Чессиному голосі розпач.
— Деміене, йди подивися, що я для тебе зроблю!
Кетрін з малим на руках вийшла надвір і поглянула на дах будинку, звідки долинав крик. Там, нагорі стояла Чесса, тримаючи в руках міцну линву. Вона піднесла линву над головою, показуючи, що один її кінець із зашморгом наділа собі на шию. Натовп унизу почав озиратись, а маленький клоун нагорі став на самий край даху і звів руки, неначе збирався стрибнути в басейн.
— Дивись, Деміене! — кинула Чесса. — Я роблю це для тебе! — І ступнула з даху.
Її тіло каменем полетіло вниз, але враз зупинилося, підхоплене линвою, а тоді важко обвисло. Чесса була мертва.
Люди на галявині приголомшено дивились, як маленьке дівоче тіло погойдується в такт карусельної музики. А наступної миті по садибі розлігся сповнений жаху зойк. То закричала Кетрін, і одразу кілька чоловік кинулися до неї, підхопили під руки і, заспокоюючи, повели в дім.
Деміен залишився сам у своїй кімнаті. Він дивився на спорожнілий лужок, де тепер стояла тільки обслуга та лоточники, звернувши очі нагору, туди, куди піднявся драбиною похмурий полісмен,
