Колонізатор - Сергій Залевський
– Ааа,… ви про схему енергосистеми? – посміхнувся землянин – ловіть пакет, думаю користі від нього ніякого, оскільки сумніваюся, що на усіх фортецях вони ідентичні, хоча,… така вірогідність дуже висока, якщо трохи подумати. А з приводу співпраці з Бриларом, то можу сказати, що як відповідальний громадянин Торгового Союзу, я передам деякі відомості своїй державі через декілька років, одночасно з передачею цих же даних ще декільком державам Співдружності. Більше поки мені нічого сказати, вибачте, і з приводу технологій валлінгів: хаманці його розколупали без мене, і те, що тепер у них є матеріал для технологічного ривка – це їх нагорода за десятиліття протистояння з цими коротунами – тут адже ці витрішкуваті пуголовки не з’являються, як мені відомо.
– Тобто Макс, ви стверджуєте, що маєте технології, які використовуєте у своїх цілях, а уся Співдружність чекатиме, коли одноосібний їх володар вирішить ними поділитися?
– Я б не став називати це технологіями – доки це знання, і найближчими роками я їх освоюватиму, щоб перетворити ці знання в технології, які потім передам людству. Не всім і не безкоштовно, природно – на момент передачі я визначуся з ціною – моя корпорація створюватиме, і продаватиме ексклюзивні товари, які у свою чергу будуть доступні не усім. Ось власне і все – через добу чекаю ваших фахівців на станції, якщо вас ще на той час цікавитиме мій кур’єр. А тепер попрошу вас покинути наш будинок – у нас сьогодні сімейне свято, а ви не входите до числа наших родичів і вносите елемент незадоволення в емоції моїх жінок, хе-хе. Прошу не ображатися, агенти – мені цікавіше з ними, ніж з вами – а-ха-ха-ха!
Весь день був присвячений святу: приїхав Клом зі своїми вцілілими вісім років тому товаришами по службі – всі зі своїми подружками, у тому числі і сам братик – чарівна шатенка добре виглядала поряд із здоров’яком Кронлі старшим. Під’їхали і їх прийомні діти: курсант Герт в строгому костюмі академії ВКС Брилара і його сестра Елія, одягнена по-цивільному просто і строкато – їй форма одягу не вказана. Ближче до вечора, коли усі наїлися, напилися і нагулялися, компанія повільно розсмокталася – у будинку залишилися тільки дві молоді жінки, їх чоловік і брат зі своєю подругою. Діти вже вели цілком самостійне життя, тому, тепло попрощавшись з батьком, відбули у своїх справах. Макс не наполягав і не нав’язував їм своє суспільство – поруч залишилися ті, хто знав його майже з самого прибуття в цей світ.
З ранку вирішили злітати на їх з Юлі дике місце з валунами: показати Лакірі відлюдний куточок природи з особливою атмосферою і обстановкою навкруги. Тут намітилися проблеми з транспортом: їх двомісний «Індо-52» активно використовувався Кломом, у дітей були свої флайеры, а купувати заради однієї поїздки ще один агрегат було безглуздо – невідомо, коли вони зможуть їм скористатися наступного разу. Тому орендували на добу звичайний чотиримісний апаратик і відправилися купатися, загорати і любити один одного. Тут все було також, як і вісім років тому – що таке вісім років для планети – менше миті! Аура цього дикого і в той же час чарівного місця знову обплела своїми чарами людей і особливо Макса – він знову став невтомний, ніжний і надмірно активний, опановуючи своїми жінками у черговий раз, доводячи їх по черзі до екстазу. Поєднання гарячого ложа, шуму прибою і морської піни на губах оп’яняло трійцю, і вони майже цілий день провели тут наодинці один з одним і незайманою дикою красою природи, поки не закінчилися сили.
Додому поверталися мовчки: жінки втомилися і спали у своїх кріслах, флайер летів на автоматі, а наш герой вивчав пропозиції торгових майданчиків Лайни. Проаналізувавши будову кораблів великого типу шостого і п’ятого поколінь, він дійшов висновку, що каркасна схема майже не змінилася, і якщо є можливість, то краще брати п’яте покоління – воно дешевше, адже усі модулі все одно будуть перероблені Колонією, та і наявність бортової ескадрильї не обов’язкова, в принципі. Як і слід було чекати, п’яте покоління продавалося в стані вживаного: важкі носії за ціною від чотирьохсот мільйонів до чотирьохсот шістдесяти, залежно від кількості і стану бортової москітної групи, в основному. Знос самого корпусу був приблизно в одних межах: від 20 до 38 % від початкового стану.
Шостого покоління теж було відносно мало, як не нових, так і абсолютно нових: тут ціни були вже не такі приємні і розпочиналися з восьмисот дев’яноста п’яти мільйонів і вище, поки гаманця вистачить. Лінкорів у продажу не було, ситуація з важкими носіями теж була не особливо радісна – він знайшов всього три одиниці такої техніки. Проглянувши все три, дійшов висновку, що переплачувати чотириста мільйонів за москітну групу, яка піде на ресурси, немає сенсу, і зупинився на варіанті корабля п’ятого покоління з некомплектною бортовою ескадрильєю: з двохсот одиниць в наявності було тільки сто вісім КВП, три абордажні боти і один розвідник. Продавець – якийсь найманий загін, виставив цінник в чотириста двадцять вісім мільйонів за корабель з ресурсом в 69 % – Макс вирішив зарезервувати товар і вислав продавцеві побажання видалено ознайомитися із станом корабля. Вже через п’ятнадцять хвилин він отримав на нейромережу звіт ШМ корабля і став уважно його переглядати – за цим зайняттям його застало прибуття орендованого флайера додому. Довелося розбудити своїх дружин і переміститися з ними всередину – ніяких постільних розваг на сьогодні більше не планувалися – до моменту прильоту чоловіка теж стало хилити в сон, що він і зробив, залишивши звіт до завтра, провалившись в обійми Морфея.
На наступний ранок трійця відправилася на орбіту оглядати «відкладений товар» – виставлений на продаж носій серії «Вілот-5.210Б» був виробом вітчизняних конструкторів майже столітньої давності, і нині висів на далекій орбіті, де платити за стоянку не було необхідності. Оглядали кандидата на купівлю з борту кур’єра, природно – як виявилося, ліжко в каюті кораблика могло умістити і трьох людей, тільки дуже щільно. Лакіра взагалі віднеслася до кур’єра прохолодно – технікою ніколи не цікавилася і не розбиралася в ній – для неї «Флоу-м» був просто маленьким круглим сімейним кораблем.
– Слабке озброєння: всього дві тунельні гармати середнього калібру – коментував вголос для своїх дружин звіт ШМ корабля наш герой – хоча тих же турелей наставили порядно, майже чотири
