Правила для вигнанців - Марта Веллс

Але тут, на цьому транспорті, не було наглядача, а був тільки я. І я знав, куди вони летять, вони теж знали, куди летять, навіть якщо вдавали, що весь їхній гнів і розчарування викликані тим, що Вініго або Єва взяли додатковий синтезований фрукт. Тож я більше їх слухав і вдавав, що розпочинаю серйозне розслідування таких інцидентів (для прикладу, коли хтось залишив обгортку від крекерів у раковині вбиральні).

Вони прямували до місця своєї роботи як у якийсь казковий світ. Айрес сказав мені, що всі вони підписали договір на двадцятирічну безвідмовну роботу з великою виплатою в кінці. Він усвідомлював, що це жахлива угода, але це було краще, ніж інші варіанти. Трудовий договір включав житло, але стягував відсоток за все інше - за спожиту їжу, використану енергію та будь-яку медичну допомогу, включаючи профілактичну.

(Я знаю. Ратті казав, що таке використання конструктів - це рабство, але, принаймні, мені не доводилося платити компанії за ремонт, технічне обслуговування, боєприпаси та обладунки. Звісно, ​​мене ніхто не питав, чи хочу я бути SecUnit'ом, але це зовсім інша метафора.)

(Примітка для себе: пошукати визначення метафори.)

Я запитав Айреса, як вимірюються двадцять років - за планетарним календарем чи за власним календарем корпорації, що підтримувала планету, або за рекомендованим стандартом корпорації Rim? Він не знав і не розумів, чому це має значення.

Так, саме тому я намагався не прив’язуватися до жодного з них.

Я б ніколи не вибрав цей транспорт, якби у мене був вибір, але це був єдиний транспорт, який прямував до потрібної мені транзитної станції, яка мала зв’язок з моїм наступним пунктом призначення. Я намагався потрапити до місця під назвою Міла, за межами Корпусу корпорації.

Я прийняв таке рішення після того, як покинув RaviHyral. Спочатку мені потрібно було рухатися швидко і максимально збільшити відстань між собою та транзитною станцією. (Див. вище, вбиті люди.) Я сів на перший дружній вантажний транспорт і після семициклової поїздки висадився на переповненому транзитному вузлі, що було і добре, тому що у натовпі можна легко загубитися, і погано, тому що люди і імпи були всюди, вони оточували мене, дивились на мене, що було пеклом. (Після зустрічі з Айресом та іншими, очевидно, що моє визначення пекла змінилося.)

Крім того, я сумував за АРТом і навіть скучав за Тапан, Маро та Рамі. Якщо вам доведеться піклуватися про людей, краще піклуватися про маленьких і м’яких, які вам приємні і які вважають вас чудовим, тому що ви постійно запобігаєте їх вбивству. (Я їм подобався лише тому, що вони думали, що я збільшена людина, але не можна мати всього.)

Після RaviHyral я вирішив припинити блукати і вийти з території Компанії, і мені довелося запланувати свій маршрут. Розклади та канали, які були мені потрібні, були відсутні у транспорті, але тепер, коли ми зійшли, я був завалений інформацією, тому мені довелося витратити деякий час, щоб знайти потрібну. Крім того, хоч я пробув у центрі лише двадцять дві хвилини, мені вже вкрай був потрібен спокійний куточок і відпочинок. Тож я пішов у автоматичний перехідний центр обслуговування та використав частину коштів з нової валютної картки для оплати приватного контейнера для відпочинку. Він був достатньо великим, щоб лягти з рюкзаком, і нагадав мені про транспортну коробку, щоб розпливчасто втішити. Я витратив багато часу на самоті у транспортних ящиках, коли мене відправляли вантажем після укладення контракту. Я думаю, що людина мусить бути дуже втомленою, щоб відпочивати у ньому і не кричати.

Після того, як я влаштувався, я перевірив канали станцій щодо нещодавніх новин про DeltFall та GrayCris. Я потрапив у сюжет майже відразу. Тривали судові процеси, оцінювали депозити, тощо. Схоже, що після мого відходу з RaviHyral не було особливих змін, що мене розчарувало. Той настирливий SecUnit, про якого ніхто не хотів говорити, досі залишався невідомим, тож важко було сказати, що думали журналісти, чи шукав мене хтось, чи ні. Вони, здається, не хотіли спекуляцій щодо того, що я блукав сам. Потім я натрапив на інтерв’ю з доктором Менсою, яке було опубліковане шість циклів тому.

Несподівано приємно було знову її побачити. Я збільшив зображення для кращого огляду і вирішив, що вона виглядає втомленою. Я не міг сказати, де вона, з відеодовідки, і при швидкому скануванні вмісту інтерв’ю не згадувалося про місце. Я сподівався, що вона повернулася на Preservation; якби вона все ще була у порту FreeCommerce, я сподівався, що вони взяли пристойну охорону. Але знаючи, як вона ставиться до SecUnits (вся річ у виразі "це рабство"), я сумнівався, що вона була там. Навіть без системи MedSystem у моєму кормі я міг сказати, що були зміни на шкірі навколо очей, що свідчило про відсутність сну, що межувало з хронічним недосипанням.

Я відчував себе трохи винним, майже. Щось було не так, і я сподівався, що не через мене. У тому, що я утік, не було її вини, і я сподівався, що вони не намагаються притягнути її до відповідальності за те, що вона відпустила шахрайського SecUnit'а з записами про масові вбивства в минулому між нічого не підозрюючого населення. Правда у неї не було такого наміру. Вона мала намір відправити мене до себе додому на Preservation, де вона… ну не знаю, цивілізовувала би мене, виховувала чи щось подібне. Щось я розплився в подробицях. Єдине, що я знав точно, це те, що на Preservation SeCUnits не потрібні, а їхня ідея вважати SecUnit'а вільним агентом означала, що у мене буде "опікун" з людей. (В інших місцях вони просто називають це "власник".)

Я ще раз переглянув вміст. Розслідування GrayCris, яке проводилося інформаційними агентствами, виявило інші випадки, які свідчили про те, що напад на DeltFall був для них швидше звичним бізнесом, ніж відхиленням. (Моє здивоване обличчя.) GrayCris тривалий час збирала скарги щодо попередніх контрактів та угод про ексклюзивне право на користування планетами на різних сайтах, включаючи потенційний проект щодо тераформування від корпорації Rim, від якого та незабаром відмовилася, хоча ніхто не знав чому. Спроба контролювати планету або її частину і не дозволяти проводити оцінювання була великою справою, і я був здивований, що їм це не ставили у вину. Гаразд, ні, я не здивувався.

Журналіст запитав доктора Менсу