💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Екст - Геннадій Обушній

Читаємо онлайн Екст - Геннадій Обушній
же, але час вечірній, 19.00. Товариська гра між командами Півночі й Півдня. На стадіоні двадцять гравців і на трибуні близько двохсот глядачів. Після першого тайму команди відпочивали, розвалившись у шезлонгах за своїми воротами. На столах стояли вода і якісь бутерброди. Глядачі теж щось під’їдали, запиваючи дозволеним питвом.

Гість з’явився не сам, а в супроводі двох своїх друзів — собак з четвертого епізоду. Де і як вони зустрілися, невідомо. Але вся трійця поважно пройшли в могильній тиші і вляглися на бігову доріжку перед трибуною. До першого ряду глядачів від хвоста Гостя метрів три. Гравці стрепенулися і зійшлися в центрі поля. Граємо? Гість явно розумів суть футболу, висловлюючи емоції стуком хвоста.

Другий тайм відіграли добре, Північ перемогла. Після гри всі оточили неймовірну трійцю, але на чималій відстані. Всім хотілося подивитися на істоту, що стала вже легендарною у вузьких екстівских колах. Хто міг, знімав. Усі відчули ауру доброзичливості, випромінювану гостем.

Нарешті він встав, кивнув усім головою і попрямував до лісу. Собаки залишилися на місці. Кінець епізоду. Тривалість 65 хвилин.

Інформації багато. Звір зовні дуже схожий на собаку, але не собака. Негласна рентгенівська зйомка дала цікаві дані про кістково-м’язову систему. Скелет занадто складний для чотирилапого. Кістки аксіально-подвійні, очевидно, що легкі й міцні. Вздовж хребта з двох сторін незрозумілі кісткові утворення. Крила? Шерсть і зовсім не шерсть. Складається враження, що кожна шерстинка живе своїм життям або індивідуально керована. При збільшенні видно, що на всьому хутрі немає ні найменшого безладу. Стать не визначена. Зріст 2,6 метра. Маса тіла орієнтовно 3-5 тонн. Але це не головне. Рентген голови показав, що мозок захищений міцною металоорганічною кісткової оболонкою. І це ще не головне. Вражає те, що маса мозку не менша 32 кілограмів. Тепер зрозуміле занепокоєння Комітету.

Але що гість робить на Базі і чому саме там? І щось ще бентежить. Що? Здається, що десь я вже бачив щось подібне. Де?

— Грейс, де у нас матеріали з історії Вулика?

— А що саме потрібно?

— Опис і фото перших гравіпривідних тягачів.

— Секунду.

На моніторі з’явивлося креслення легендарного KO.

— Дай фото.

Ось воно. На борту примітивного циліндра пікірував вогненний крилатий пес.

У всякому разі дуже схожий на нашого гостя.

— Грейс, як звали цього пса?

— У давній міфології Семаргл, Сінмурв або Семіург. Якщо скорочено, то Сем, Сим, Сема або Семмі. Можливі варіанти.

Це вже дещо. Гаразд, будемо говорити з Головою.

— Пане Голово, я ознайомився з матеріалами за п’ятьма епізодами. Думаю, що гість розумний. Такий обсяг мозку в межах відомої нам частини Галактики ще не зустрічався. Дивно, але практично точне його зображення було на борту першого К0. Зображення має міфологічне походження. Спосіб Гостя з’являтися і йти з Бази свідчить про певні технологічні можливості. Його або тих, хто стоїть за ним. Мотиви його дій незрозумілі. Можу тільки припустити: він щось або когось шукає.

— Дякую, Джо. Візити гостя мають чіткий графік. Ми розглядаємо цей факт як прояв ввічливості й довіри. Наступний візит буде за шість днів. Я прошу вас спробувати зустрітися з гостем і роздивитися його ближче. Ви ж розумієте, що така ситуація не може більше залишатися невизначеною.

— Розумію і дякую за довіру. Що ж, спробуємо. Я вже два дні на Базі. Вбираю довгоочікуваний планетарний комфорт, без форми нічим особливо не вирізняюсь. Головна подія для всіх — завтрашній візит гостя. Почув масу коментарів про попередні епізоди. Дивно, але нічого не прикрашено і жодного недоброго слова, крім оцінок на адресу охорони Бази.

Можливо, позначалося хвилювання, але обидва дні мене переслідувало дивне відчуття, схоже на легесенький дотик чужого погляду.

І прийшов ранок, як казали в давнину. На сьогодні командування Бази запланувало вільний день. Відповідно, ранкове фізо скасоване. На п’ятнадцяту годину призначена першість Бази з плавання. Екстів зараз багато і подивитися буде на що. Та й обслуга Бази плаває хоч куди.

Однак я прокинувся близько п’ятої ранку. Спати вже не хотілося, повільно вицідив півсклянки води, одягнувся і, не поспішаючи, пішов на стадіон. Сів на трибуні в третьому ряду і розплився, вбираючи густу ранкову красу. Було досить прохолодно, тишу порушував тільки далекий гамір тріскунів — представників місцевого пташиного царства, за звичками схожих на сорок, а за оперення — на папуг.

Сонце зійшло зліва, і я відразу побачив тінь на біговій доріжці. Він підійшов і став навпроти, трохи нахиливши і повернувши голову. Між нами було не більше метра. Блюдця бездонних блакитних очей щось запитували і говорили без слів. Про що? Важко сформулювати. Але я щось зрозумів. І сказав:

— Здрастуй.

А за секунду додав:

— Семе.

Я в цілому людина малоемоційна, але спалах в очах гостя відчув. І зрозумів, що Грейс правильно вирахувала ім’я. Він цього не очікував. Сем (ні, все-таки краще Семмі) простягнув мені праву лапу підошвою вгору? І я без вагань поклав обидві своїх долоні. Відчув м’який потиск.

— Радий знайомству, Семмі.

У відповідь він кивнув головою і ліг на доріжці. Але зауважив, що я трохи зіщулився, все ж було прохолодно. Запрошуюче хитнув головою на свою витягнуту лапу. Без вагань я сів і притулився десь між вухом і лопаткою.

Колись існувала добра релігійна традиція сповіді — обряду очищення душі. Фізично відчутна аура, що виходила від гостя, спонукала до відвертості. І я, старий досвідчений екст, битих півгодини мовчки розповідав першому зустрічному таке, що не завжди скажеш самому собі. Можливо, це і не було сповіддю, але на душі стало світліше і якось легше. Прийшло відчуття чогось потрібного й довгоочікуваного.

Гість ледь поворухнувся. Я розплющив очі й помітив кількох людей, які очікували, що їх помітять. Серед них командир Бази і заступник з безпеки. Треба підійти.

— Пане Батт, ви з ним знайомі?

— Так. Зараз і вас познайомлю. Але, будь ласка, поки жодних запитань.

Жестом покликав Семмі. Він підійшов і сів.

— Панове, дозвольте представити мого друга Семмі. Семмі простягнув лапу і по черзі з усіма привітався.

Я звернувся до командира.

— Якщо дозволите, я проведу невелику екскурсію Базою для мого друга. Крім закритих зон, зрозуміло.

— І містом?

— Думаю, поки ще рано.

— Тоді дозволяю. Але, пане Батт, порядок ви знаєте.

— Знаю.

Не поспішаючи, ми пройшлися територією Центру. Я показав гостю практично все, за винятком ангарів технічних кафедр і космопорту. Не треба казати, яку ми привертали увагу. Пішоходи шанобливо давали

Відгуки про книгу Екст - Геннадій Обушній (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: