Син Сонця — Фаетон - Микола Данилович Руденко

потрібні для дослідів, на які дав згоду сам Безсмертний. Мавп розмістили у спеціальному приміщенні, де було створено такі ж самі умови, як на Землі. Вони почували себе чудово. Селекційні досліди робилися в лабораторіях, у спеціально виготовленій апаратурі. Плід розвивався в штучному середовищі, без участі мавпи-матері. Діти вийшли частково схожі на мавпу, частково на людину. Деякі з них потребували для своїх легенів того повітря, яким дихали фаетонці, але більшість дихала повітрям земних матерів. Саме ці екземпляри і відібрав учений для подальшого схрещування. Він витратив на цю роботу ціле життя. В результаті третього схрещування народились діти, які були схожі на маленьких фаетонців, але дихали земним повітрям…

— Отже, перші земні люди були створені на Фаетоні?! — вихопилось у Миколи. От несподіванка! Навіть Ечука-батько, розповідаючи йому про Єдиного Безсмертного, сказав, що плем'я земних людей уперше було створено на Атлантиці. Правда, він згадав про це побіжно…

— Фаетонська наука замовчує, хто саме створив перших земних людей, — встряв у розмову батько. — Ім'я вченого лишилося невідоме. Натомість існує версія, що земну людину створив сам Бог-Отець. Ні про яку селекцію не може бути й мови. Просто, мовляв, зажадав Всевишній мати вірних рабів на Землі — і досить було його слова… А взагалі, взагалі… — батько витримав чималу паузу, про щось роздумуючи. — Взагалі поширення розуму у Всесвіті неминуче. Вчені з Материка Свободи провадять селекційні роботи в планетній системі Толімака.[4] І, між іншим, на кількох планетах одразу. Безсмертному про це відомо. Він розуміє, що там буде створено незалежні від нього цивілізації. Саме через те він так шаленіє…

— Хіба це можливо? — здивувався Микола. — Не тільки різні планети, а навіть різні системи… Хіба можливе схрещування таких віддалених істот?..

— Це віддалення відносне, — заперечив батько. — Воно вимірюється простором, а не властивостями організмів. За близьких природних умов життя розвивається майже скрізь однаково. Або ж, якщо умови цьому не сприяють, воно не розвивається зовсім. Скажімо, в нашій планетній системі життя здатне активно розвиватися лише на двох планетах — на Фаетоні й на Землі. Можливо, у майбутньому приєднається до них Венера. Вона зараз поки що молода.

— А Марс?..

— Марс для активного розвитку життя непридатний. На ньому є деякі породи рослин, є плазуючі організми з дуже слабким обміном речовин. Вони пересуваються так повільно, що цей рух майже непомітний для нашого ока. Створити ж енергійну, високо розвинену істоту Марс неспроможний.

— Чому? — допитувався Микола.

— На Марсі дуже мало кисню. Наявність води, кисню і сонячного тепла — ось чим зумовлюється спорідненість живого світу на різних планетах. А відстань поміж ними не відіграє ніякої ролі. Відстань має значення лише з точки зору взаємовпливу живих світів. Одна планета розвиває свій живий світ раніше, інша — пізніше.

— Я не розумію одного: чому треба уявляти мислячу істоту лише в формі людини? — запитав Микола.

— Цілком можливо, що є й інші форми. Але й на тих планетах, де працюють вчені з Материка Свободи, вони мають справу з людиноподібними істотами. Це, мабуть, найдоцільніша форма для розвитку розуму. Більшість тварин мають по чотири кінцівки. Так є на Землі, так було й на Фаетоні.

А тепер уявімо: яка тварина здатна піднятися на задні кінцівки, щоб звільнити передні для роботи? Очевидно, для цього мусять бути відповідні пропорції тіла — спини, тулуба, шиї, голови. Чи не так?.. Якщо пропорції тіла не дозволяють тварині вільно триматися на задніх кінцівках, вона назавжди лишиться чотириногою. Про те, щоб прищепити їй розум, не може бути й мови… Отже, коли ми починаємо шукати доцільних пропорцій, то, хочемо чи не хочемо, але знов доводиться повертатися до людиноподібної істоти. Розумієш мене, Акачі?.. — батько зніяковіло поглянув на Рагуші, який теж уважно його слухав. — Пробач, командире! Я захопився. Це моя улюблена тема. І моя мрія. Я ще в дитинстві мріяв потрапити на Материк Свободи, щоб разом з їхніми вченими…

— Що тобі заважало? Пального не вистачило? — в'їдливо спитав Рагуші.

— Втечу з батьківщини я вважав би для себе ганьбою, — сумно відповів батько. — Але, дуже прошу, розповідай далі. Я дещо знаю про Атлантиду, а він, — кивнув батько на Миколу, — знає дуже мало. Їм усе подавалось у викривленому вигляді.

Рагуші пильно глянув на Ечуку.

— Чому ти промовчав про Юпітер?..

Ечука трохи зблід.

— Дуже прошу…

Сталося незрозуміле замішання. Миколі здалося, що батько ховає від нього якусь велику таємницю.

— Юпітер? — перепитав Микола. — Хіба на Юпітері є життя?

Батько мовчав. Рагуші обернувся до Миколи.

— Не все відразу, хлопче! Існують речі, про які фаетонцям краще не знати.

Що це означає? Під час великих протистоянь Юпітер був на фаетонському небі найбільшим небесним тілом. Він поступався яскравістю тільки перед супутниками Фаетона.

Але ж супутники — то свій домашній світ. А Юпітер — незрівнянний титан! Та Микола ніколи не чув, щоб на цій велетенській планеті було життя. На Юпітері панує така холоднеча, що замерзають навіть гази. Як же там могла зародитися жива клітина?..

Тим часом Ратуші продовжував розповідь.

— …За високими мурами, що оточують Палац Безсмертного, жерці спорудили велике приміщення з відповідним повітрям, — не менше, ніж Палац Бумерангів! — де під наглядом Єдиного вирощувались люди, які вже не були фаетонцями. Жоден із них не знав ні батька, ні матері, бо практично батьків і матерів у них не було. Хоч вони й були схожі на нас, але відчували себе неповноцінними, бо за стінами свого приміщення не могли ні жити, ні дихати.

Жерці змалку їм втлумачували, що їхній творець — Всевишній. Ті, хто заходить до їхнього приміщення з прозорою кулею на голові, також безсмертні, як і сам Бог-Отець. Вони — його найкращі слуги, і кожне їхнє повеління — повеління Бога-Отця…

Таким чином ще на Фаетоні було створено армію охоронців, слуг і рабів-будівельників, які потім на Атлантиді під керівництвом жерців споруджували перші храми. Пізніше почали переселяти на Атлантиду