Хранителі - Дін Кунц
— Послухай, — сказала Паула, — тобі не доведеться оплакувати мене. Я проживу довше, ніж ти, оскільки не звикла стримувати свої почуття. Всі можуть бачити мої нервові зриви, тому це радше я вкраду з десяток твоїх років.
Вони скромно пошлюбувалися чотири роки тому. Це сталося влітку, Трейвісу тоді виповнилося тридцять два. Він кохав її. Господи, як же він її кохав!
Трейвіс промовив до Ейнштейна:
— Ми тоді нічого ще не знали, але на момент весілля в неї вже був рак. Через десять місяців вона померла.
Пес знову поклав голову Трейвісу на коліна. Якийсь час той не міг промовити навіть слова.
Він випив ще пива і погладив пса по голові.
За мить продовжив:
— Після того я намагався жити звичним життям. Я завжди пишався своєю здатністю йти вперед наперекір усьому, приймати виклики, тримати хвіст пістолетом і все таке. Я ще рік керував агентством нерухомості, але більше не бачив у цьому ані найменшого сенсу. Тому я продав його два роки тому, перевів усі свої кошти в готівку і поклав у банк. Зняв цей будинок, а останні два роки провів… ну, в роздумах. І я став забобонним. Дивина, еге ж? Забобонний, як сам чорт. Бачиш, я пройшов увесь цикл і повернувся до того самого стану, що й у дитинстві. Я став небезпечним для своїх близьких. Але ти змінив мене, Ейнштейне, за один день. Присягаюся, тебе послали мені, щоб показати, яке життя таємниче, дивовижне і сповнене чудес. Лише дурень добровільно відсторонюється від нього і байдуже споглядає, як воно проходить повз.
Пес знову подивився на Трейвіса. Той потягнувся за бляшанкою, але вона виявилася порожньою. Ейнштейн пішов до холодильника і приніс ще одну.
Взявши пиво, Трейвіс запитав:
— Тепер, коли ти знаєш все, що думаєш? Гадаєш, це мудро і безпечно — вештатися зі мною?
Ейнштейн гавкнув.
— Це означає «так»?
Ейнштейн перекотився на спину і задер чотири лапи вгору, показуючи живіт, як і минулого разу, коли він дозволив Трейвісу одягнути на себе ошийник.
Відставивши пиво, Трейвіс підвівся з крісла, сів на підлогу і погладив псові живіт.
— Добре, — сказав він. — Добре. Але дивись, щоб ти не помер через мене, чорт забирай. Навіть не смій!
6
У Нори Дейвон об одинадцятій знову задзвонив телефон. То був Стрек.
— Ти вже в ліжку, красунечко?
Нора не відповіла.
— Ти мрієш, щоб я був поряд?
Після минулого дзвінка вона думала про те, як вибавитися від Стрека, і вже вигадала кілька погроз, які могли б спрацювати. Нора сказала:
— Якщо ти не залишиш мене у спокої, я викличу поліцію.
— Норо, ти спиш голою?
Нора сіла в ліжку, випрямилася і напружилась.
— Я піду в поліцію і скажу, що ти намагався… взяти мене силою, присягаюся.
— Я б хотів побачити тебе голою, — сказав Стрек, не звертаючи уваги на її погрози.
— Я збрешу і скажу, що ти хотів зґвалтувати мене.
— Невже ти не хочеш покласти мої руки собі на груди, Норо?
Кольки у животі змусили її влягтися на ліжко.
— Я попрошу телефонну компанію прослухати лінію і записати всі дзвінки. Тоді у мене будуть докази.
— Я буду цілувати твоє тіло, Норо. Хіба це погано?
Кольки посилювалися, а крім того, в неї почалася неконтрольована дрож. Її голос кілька разів зривався, поки вона озвучувала свою останню погрозу:
— У мене є рушниця, чуєш?
— Я тобі сьогодні снитимусь, Норо, я впевнений. Тобі насниться, як я цілую все твоє гарне тіло…
Вона кинула слухавку, впала на бік і скрутилася клубочком. Біль був не фізичною, а радше емоційною реакцією на жах, сором, лють і страшенний відчай.
Поступово кольки минали, як і страх. Залишилася тільки лють.
Нора була настільки не призвичаєна до цього світу та його неписаних законів, настільки не пристосована до спілкування, що не могла нормально жити за межами свого будинку, який був її приватним світком, де вона не перетиналася з людьми. Нора нічого не тямила у людських стосунках і навіть не могла підтримувати ввічливу розмову з Гаррісоном Ділвортом, юристом тітки Вайолет (який тепер став юристом Нори), під час зустрічей зі спадкоємних проблем. Вона відповідала на його питання одним-двома словами, опустивши очі й перебираючи холодними пальцями на колінах. Норі в його присутності було страшенно незручно. Вона боялася власного юриста! Якщо Нора торопіла у присутності такого м’якосердого чоловіка, як Гаррісон Ділворт, то що вже говорити про типа на кшталт Арта Стрека? Вона більше ніколи не викличе майстра на дім, хай би що там зламалося; краще вже нехай западеться і завалиться, бо наступний чоловік може виявитися другим Стреком чи навіть чимось гіршим. Згідно з традицією, запровадженою тіткою, продукти Норі доставляли безпосередньо з ринку неподалік, тому їй не доводилося ходити до магазину; тепер би вона побоялася впускати посильного. Він ніколи не виказував ані краплі агресії чи хіті й жодним чином не образив Нору, але одного дня він міг помітити ту слабкість, яку побачив Стрек…
Вона ненавиділа тітку Вайолет.
