Фундація та Земля - Айзек Азімов

забрати корабель. Дисциплінарне покарання за ввіз пасажирки без світу залежатиме від того, яким ми підемо шляхом. Вимагатимете процесуальності — і вона стане додатковим аргументом проти вас, а ви зазнаєте повноцінного покарання за злочин, і, запевняю вас, воно буде суворе. Досягнемо згоди — і вашу пасажирку можна буде відіслати комерційним рейсом до будь-якого місця за її вибором, а ви удвох, як на те пішло, можете за бажання її супроводжувати. Або ж, якщо Фундація не заперечуватиме, ми забезпечимо вас одним із власних кораб­лів, цілком належного рівня — за умови, звісно, що Фундація компенсує його рівноцінним. Або ж, якщо з якоїсь причини ви не бажаєте повертатися на підконтрольну Фундації територію, ми, імовірно, зможемо запропонувати вам притулок тут, а зрештою, можливо, й компореллонське громадянство. Як бачите, вам доступні безліч можливостей, якщо ми дійдемо дружньої згоди, але ніщо із цього, якщо ви наполягатимете на своїх юридичних правах.

— Міністерко, ви надто ревні, — зауважив Тревіз. — Ви обіцяєте те, чого не зможете зробити. Ви не можете запропонувати мені притулок, маючи перед собою запит від Фундації доправити мене їм.

— Депутате, я ніколи не обіцяю того, чого не зможу виконати. У запиті Фундації йдеться тільки про корабель. Вони нічого не казали щодо вас особисто чи будь-кого іншого на борту. Єдине, чого вони хочуть, це корабель.

Тревіз швидко зиркнув на Блісс і сказав:

— Чи можу я попросити дозволу, міністерко, ненадовго порадитися з доктором Пелоратом і міс Блісс?

— Авжеж, депутате. Ви маєте п’ятнадцять хвилин.

— Наодинці, міністерко.

— Вас можуть провести до кімнати, але через п’ятнадцять хвилин відведуть назад, депутате. Вам не заважатимуть, поки ви будете там, і ми не намагатимемося прослуховувати вашу розмову. Тут ви можете мати моє слово, а я завжди його дотримую. Однак вас належно охоронятимуть, тож не дуркуйте й не думайте втекти.

— Ми розуміємо, міністерко.

— А коли ви повернетеся, ми очікуємо вашої вільної згоди віддати корабель. Інакше ми задіємо закон, і справи стануть для вас кепські, депутате. Це зрозуміло?

— Зрозуміло, міністерко, — відповів Тревіз, стримуючи лють, оскільки її висловлення аж ніяк не пішло б йому на користь.

2

Кімната була невелика, але добре освітлена. Тут стояли канапа та два крісла й чувся тихий шум вентилятора. Загалом у ній точно було затишніше, ніж у великому та знеособленому кабінеті міністерки.

Сюди їх відвів похмурий високий охоронець, що тримав долоню над руків’ям бластера. Коли вони ввійшли, охоронець лишився за дверима та важко мовив:

— У вас п’ятнадцять хвилин.

Щойно він це сказав, двері ковзнули й зачинилися з глухим ударом.

— Можу тільки сподіватися, що нас не підслуховують, — сказав Тревіз.

— Вона дала нам слово, Ґолане, — зауважив Пелорат.

— Ви робите висновки про інших по собі, Янове. Її так званого слова недостатньо. Вона без вагань його порушить, якщо захоче.

— Це не має значення, — озвалася Блісс. — Я можу захистити це місце від прослуховування.

— У тебе є захисний пристрій? — спитав Пелорат.

— Свідомість Геї і є захисний пристрій, Пеле, — усміхнулася Блісс, на мить сяйнувши білими зубами. — Це величезна свідомість.

— Ми й опинились тут через обмеження цієї величезної свідомості, — сердито мовив Тревіз.

— Що ви маєте на увазі?

— Коли потрійне протистояння скінчилося, ви відвернули від мене розум і мера, і того другофундатора, Гендібала. Жоден із них не мусив більше про мене згадувати, хіба що побіжно та байдуже. Мені мали дати спокій.

— Ми мусили це зробити. Ви — наш найважливіший ресурс.

— Так точно. Ґолан Тревіз, який завше має рацію. Але ви не відвернули їхній розум від мого корабля, чи не так? Мер Бранно не просила повернути мене; її не цікавлю я. Але вона просила корабель. Корабель вона не забула.

Блісс насупила брови.

— Подумайте про це, — провадив далі Тревіз. — Гея між іншим припустила, що корабель — це такий собі додаток до мене, що ми єдине ціле. Якщо Бранно не думатиме про мене, то не думатиме й про корабель. Проблема в тому, що Гея не розуміє поняття особистості. Вона думала про мене та корабель як про єдиний організм, і це була помилка.

— Це можливо, — тихо мовила Блісс.

— Що ж, — стримано констатував Тревіз, — тоді виправити цю помилку — ваша справа. Мені потрібні мій гравітаційний корабель і мій комп’ютер. Ніщо інше не годиться. Тож потурбуйтеся про те, щоб я зберіг корабель, Блісс. Ви здатні контролювати розуми.

— Так, Тревізе, однак ми не застосовуємо це вміння нерозважливо. Нам це вдалося під час потрійного протистояння, однак чи знаєте ви, як довго ми це протистояння планували? Вираховували? Зважували? На це знадобилися буквально роки. Я не можу просто підійти до жінки та підлаштувати її свідомість для чиєїсь зручності.

— Якщо це питання часу…

— Якщо я почну робити так, — із натиском продовжила Блісс, — то коли ми зупинимося? Я могла вплинути на свідомість агента на пропускній станції, і нас одразу ж пропустили б. Я могла вплинути на свідомість агента в машині, і він би нас відпустив.

— Ну, якщо ви вже про це згадали, то чому справді цього не зробили?

— Бо ми не знаємо, до чого це призведе. Не знаємо побічних ефектів, що зрештою можуть погіршити ситуацію. Якщо я зараз зміню свідомість міністерки, це вплине на її взаємодію з іншими людьми, а оскільки вона високопоставлена чиновниця свого уряду, це може повпливати на міжзоряні відносини. Доки це питання не буде ретельно вивчено, ми не осмілимося торкатися її розуму.

— Тоді навіщо ви з нами?

— Бо може настати час, коли ваше життя буде під загрозою. Я мушу захищати ваше життя будь-якою ціною, навіть ціною Пелового чи власного. На пропускній станції такої загрози не було. Немає її і тепер. Ви мусите розібратися із цим самі і робити це принаймні доти, доки Гея зможе оцінити наслідки певної дії та вдатися до неї.

Тревіз на деякий час замислився. Тоді мовив:

— У такому разі я мушу дещо спробувати. Це може не спрацювати.

Двері від’їхали убік, так само гучно сховавшись у пазі, як і зачинялися.

— Виходьте, — звелів охоронець.

Вони вийшли, і Пелорат прошепотів:

— Ґолане, що ви робитимете?

Тревіз похитав головою та пошепки відповів:

— Я не до кінця певен. Доведеться імпровізувати.

3

Коли вони повернулись до кабінету, міністерка Лізалор досі сиділа в себе за столом. Обличчям її майнула похмура усмішка:

— Сподіваюся, депутате Тревіз, ви повернулися сказати мені, що віддаєте цей корабель Фундації.

— Я прийшов, міністерко, — спокійно відповів Тревіз, — щоб обговорити умови.

— Тут нíчого обговорювати, депутате. Якщо ви наполягатимете на суді, його можна дуже швидко організувати й ще швидше провести. Я гарантую доведення вашої вини навіть на цілковито чесному суді, оскільки ваша провина в провезенні особи без світу очевидна та незаперечна. Після цього ми матимемо законне право забрати корабель, а ви втрьох отримаєте серйозне покарання. Не наклика´йте ці покарання на себе, просто щоб затримати нас на день.

— А втім, обговорити є що, міністерко, бо не важливо, як