Смертельний світ - Гаррі Гаррісон

— Що там? — запитав він.

Керк увірвався крізь двері і попрямував до зовнішнього входу. Всі инші з офісу робили те ж. Мета виглядала збентеженою, то спиралась на двері, то озиралась на Джейсона.

— Що це? Не могла б ти розповісти? — він термосив її за руку.

— Тривога на ділянці. Значний прорив обводу. Всі, крім охоронців инших обводів мають відгукнутись.

— Ну то йди, — сказав він. — За мене не турбуйся. Зі мною все буде добре.

Його слова подіяли як спуск гашетки. Пістолет Мети опинився у її руці і вона зникла перш ніж він закінчив говорити. Джейсон стомлено всівся в покинутому офісі.

Неприродна тиша будівлі стала діяти на нерви. Він пересунув свій стілець до телефонного екрану і ввімкнув його на прийом. Екран вибухнув кольором і звуком. Попервах Джейсон не міг взагалі нічого втямити. Просто безладна плутанина облич і голосів. Це була багатоканальна установка призначена для військового застосування. Ряд зображень одночасно виводився на екран, ряди голів або невиразних фонів, коли оператор втрачає концентрацію. Багато голів говорили одночасно і лепет їх голосів був взагалі беззмістовним.

Вивчивши керування і зробивши кілька випробувань, Джейсон почав розуміти принцип роботи. Хоча всі ділянки постійно були на екрані, їх аудіо канали можна контролювати. Таким чином два, три або й більше станцій можна підключити до одного стикування. Вони будуть в круговому зв'язку один з одним і ніколи не виходитимуть з контакту з иншими станціями.

Визначення голосів і звуків було автоматичним. Завжди коли один із відтворюваних образів говорив зображення підсвічувалось червоним. Методом спроб і помилок Джейсон звів аудіо станцій, що його цікавили і намагався стежити за ходом нападу.

Дуже швидко він зрозумів, що ситуація була незвична. Якось, звісно ніхто не пояснював як, було розбито ланку обводу і необхідно було виставити допоміжний захист щоб убезпечити її. Керк, видавалось, був головним, принаймні, тільки в нього був корекційний передавач. Він використовував його для загальних команд. Багато крихітних зображень зникло і його обличчя з'явилося на поверх, наповнюючи весь екран.

— Всім станціям обводу вислати двадцять п'ять відсотків вашого складу до Дванадцятої ділянки.

Невеликі зображення з'явився і белькотіння збільшилось, червоні вогники мерехтіли від особи до особи.

— ... Залишити перший поверх, кислотні бомби не досягають.

— Якщо ми затримаємось, то будемо відрізані, але пробоїна біля нашого західного флангу. Просимо підтримки."

— НЕ МУЛЬТИБОЄГОЛОВКОВИМИ ... ЦЕ МАРНО!

— ... І бочок з напалмом майже не залишилося. Накази?

— Вантажівка досі тут, давайте її на склад постачання, там знайдете заміну...

*       *       *       *       *

З безладу розмов лише останні два уривки можна було зрозуміти. Джейсон помітив знаки внизу, коли прийшов. Перші два поверхи будівлі під ним були забиті військовими продовольством. Це був його шанс влитись у процес.

Просто сидіти і дивитися було неприємно. Найпак, коли ситуація була безнадійна. Він не переоцінював свою значимість, однак він був певен завжди знайдеться місце для ще одного пістолета.

Поки він доплентався до рівня вулиці турбо-вантажівка грюкнула зупиняючись перед навантажувальною платформою. Два пирійці викочували діжки напалму нерозсудливо нехтуючи власною безпекою. Джейсон не насмілився долучитись до цього виру  коченого металу. Він зрозумів, що може бути корисним розкладаючи важкі діжки на кузові вантажівки поки инші їх викочували. Вони прийняли його допомогу без жодного визнання.

Це була виснажлива, важка робота перетягування важких діжок на місця при потужному тяжінні. За хвилю Джейсон працював ривками через червоний серпанок пульсуючої крови. Він зрозумів, що робота виконана лиш коли вантажівка раптово стрибнула вперед і його шпурнуло на долівку. Він лежав там важко дихаючи. Коли водій помчав важким авто, все що міг робити Джейсон це підстрибувати внизу на підлозі. Він міг досить добре бачити, однак досі відчайдушно хапав повітря, коли вони загальмували в районі зіткнення.

Для Джейсона, місце дії було неймовірною плутаниною. Стрілянина, полум'я, чоловіки й жінки, що бігають зусібіч. Бочки з напалмом вивантажили без його допомоги і вантажівка зникла за новою партією. Джейсон сперся до стіни напівзруйнованої будівлі й спробував зорієнтуватись. Це було неможливо. Там була тьма дрібних тварин: він убив двох, що напали на нього. Поза тим, він не міг визначити характер бою.

Наткнувся на пирійця з засмаглим обличчям блідим від болю і напруги. Його права рука, мокра від сирої плоті й крапель крові, безвольно повисла при боці. Вона була вкрита свіжо-нанесенною хірургічною піною. Він тримав пістолет у лівій руці, обрубок кабелю керування звисав зі зброї. Джейсон думав чоловіку потрібна медична допомога. Він не міг помилитись сильніше.

Зціпивши пістолет зубами пирієць схопив барило напалму здоровою рукою і кинув його на бік. Тоді, зі зброєю знов в руці, він почав котити діжку ногами по землі. То була повільна, незграбна робота, однак він досі був в бою.

Джейсон проштовхнувся крізь поквап натовпу, схилився над бочкою. "Дозвольте це зробити мені", сказав він. "Ви можете прикрити нас обох зброєю."

Чоловік витер піт з очей за тильною частиною руки і придивився до Джейсона. Він, схоже, впізнав його. Коли він всміхнувся то була гримаса болю без жодного гумору. "Давай. Я ще можу стріляти. Двоє півхлопів – може замінимо одного цілого." Джейсон надто важко трудився щоб помітити образу.

*       *       *       *       *

Вибух вирвав свіжу яму на дорозі попереду. На дні було двоє людей, що поглиблювали її ще більше лопатами. Все це видавалось безглуздим. Щойно Джейсон і поранений підкотили діжку землекопи повистрибували з викопу і почали стріляти в його дно. Один з них виявився молодим дівчиськом, заледве підліткового віку.

— Хвала Периметру! — видихнула вона. — Вони знайшли напалм. Один з нових жахів проривається до Тринадцятого, ми щойно його помітили. — Поки вона говорила вона повернула діжку довкола, штовхнула легко замкнену пробку й почала виливати холодний вміст у вирву. Коли половину вибулькало, вона копнула й саму діжку в яму. Її супутник витягнув з-за пояса факел, запалив його і кинув за діжкою.

— Назад швидко. Вони не люблять тепла, — сказав він.

Це було занадто м'яко сказано. Напалм спалахнув, язики полум'я й каламуті, масного диму піднялися в небо. Земля під ногами Джейсона зсунулась і заворушилась. Щось чорне і довге заворушилось в серцевині полум'я, а відтак вигнулась у небо над їх головами. Посеред пекучого жару воно все ще рухалось  огидними конвульсивними махами. Воно було величезним, принаймні два метри в товщину і без жодного натяку на довжину. Полум'я