Смертельний світ - Гаррі Гаррісон

X.

Порожні кімнати знайшлись в одній з комп'ютерних будівель. Вони були повністю запечатані щоб тримати тварин подалі від делікатного устаткування. Поки Мета шукала спальник серед запасів, Джейсон важко притяг письмовий стіл, столик та стільці з сусіднього незайнятого кабінету. Коли вона повернулася з пневматичним ліжком, він миттєво упав на нього вдячним зітханням. Її губа скривилась від його очевидної слабкості.

— Звикай до вигляду, — сказав він. — Збираюсь робити якомога більше моєї роботи в поземній позі. Ти будеш моєю сильною правою рукою. А зараз, Правице, роздобудь-но мені чогось поїсти. До того ж маю намір більшу частину трапези здійснити у вже згаданій лежачій позиції.

З огидою фиркнувши, Мета почимчикувала геть. Поки її не було, Джейсон в задумі гриз кінчик ручки, а тоді зробив кілька ретельних записів.

Коли вони скінчили сливе позбавлену смаку трапезу він розпочав пошуки.

— Мето, де можна знайти історичні записи Пиру?

— Ніколи про такі не чула... Я направду не знаю.

— Але ж має хоч щось, десь, — наполягав він. — Навіть якщо ваша сучасна культура повністю присвячує свій час і енергію виживанню, можеш бути певна, що не завжди так було. Вона розвивалась постійно, люди зберігали записи, робили нотатки. Тож де нам шукати? У вас тут є бібліотека?

— Звісно, — сказала вона. — У нас чудові технічні бібліотеки. Однак я певна там немає такого роду речей.

Намагаючись не стогнати, Джейсон встав. "Дозволь мені про це вирішувати. Просто показуй дорогу."

*       *       *       *       *

Бібліотека була повністю автоматичною. Проектований покажчик видавав низку ланок для довільного тексту, з яким можна було б ознайомитись. Тасьма доправлялась до чергового столу за тридцять секунд після введення числа. Тасьми повертались через контейнер і автоматично підшивались до каталогу. Механізм працював безвідмовно.

— Чудово, — сказав Джейсон, відсуваючись від покажчика. — Віддаймо належне технологічному поступу. От лишень тут нема нічого для нас важливого. Просто стоси підручників.

— А що ще має бути в бібліотеці? — Мета видавалась щиро здивованою.

Джейсон розпочав пояснювати, та тоді передумав. "Пізніше ми до цього повернемось," — сказав він. — "Набагато пізніше. Зараз мусимо знайти нитку. А чи можуть бути ще якісь тасьми, або навіть друковані книги, яких немає в цій машині?"

— Видається малоймовірно, проте можна запитати Полі. Він десь тут живе і відповідає за бібліотеку, додає нові книжки і доглядає за обладнанням.

Єдині двері в тильній частині будівлі були замкнені, і жодне грюкання не змогло розбудити доглядача.

— Якщо він живий — це має спрацювати, — сказав Джейсон. Він натиснув зіпсовану кнопку пульта. Це мало бажаний результат. За п'ять хвилин двері відчинилися і крізь них виліз Полі.

На Пирі смерть завжди приходила швидко. Якщо рани сповільнювали людину, то згубні завжди пильні сили хутко завершували роботу. Полі був винятком із цього правила. Що б не атакувало його вперше, попрацювало на славу. У нього не було більшості нижньої частини обличчя. Його ліва рука була скручена й непридатна. Пошкодження його тіла і ніг ледь дозволяли йому перешкутильговувати від одного місця до иншого.

Проте в нього все ще була одна здорова рука, а також зір. Він міг працювати в бібліотеці звільняючи повноцінну людину. Ніхто не знав як довго він волочив нездорову оболонку свого тіла будівлею. Незважаючи на біль, що сповнював його почервонілі і вологі очі, він жив. Старів, він був найстаршим пирійцем, наскільки міг судити Джейсон. Він хитнувся вперед і вимкнув сигналізацію, що   його кликала.

Поки Джейсон пояснював старий здавалось не слухав. Лиш коли бібліотекар сягнув  по слуховий апарат десь в його одязі, Джейсон розумів, що він був ще й глухим. Джейсон знову пояснив чого шукає. Полі кивнув і набрав відповідь на гортачику.

є багато старих книг — в коморах нижче

Більша частина будівлі була відведена для обладнання систематизації та сортування. Вони повільно рухалися повз ряди машин за скаліченим бібліотекарем до заґратованих дверей позаду. Він вказав на них. Поки Джейсон і Мета борсалися із засувом столітньої іржавости, він написав нову записку на своєму гортачику.

не відмикались багато років, щурі

Зброя Джейсона й Мети рефлекторно вистрибнула їм до рук як тільки-но вони прочитали повідомлення. Джейсон самотужки закінчив відмикання дверей. Обидвоє вроджених пирійців стояли навпроти прочиненої діри. Вони добре зробили. Джейсон ніколи б не впорався з тим, що поперло крізь ті двері.

То навіть не він відчинив двері. Їхній шум біля дверей мабуть принадив все плюгавство нижньої частини будівлі. Джейсон кинув останній запір й почав тягнути клямку — коли двері виштовхнули з иншого боку.

*       *       *       *       *

Відчиніть браму пекла і побачите що звідти вийде. Мета і Полі стояли плечем до плеча стріляючи в масу гидоти, що клекотіла крізь двері. Джейсон відстрибнув вбік і вразив випадкову тварину на його шляху. Вбивання, здавалось, тривало вічність.

Минули довгі хвилин поки останній пазуристий звір здійснив свій смертельний порив. Мета і Полі терпляче вичікували нових атак, вони були радісно схвильовані цією нагодою заподіяти смерть. Джейсон почувався трохи хворим після цієї німої лютої атаки. Люті, що випромінювали пирійці. Він помітив подряпину на обличчі Мети, там де один зі звірів дістав її. Вона, здавалось, пасувала їй.

Дістаючи свою аптечку Джейсон обійшов завал із тіл. Щось у купі ворухнулось і приголомшливий постріл переорав її. Тоді він підійшов до дівчини і притиснув пробувач аналізатора до подряпини. Механізм клацнув і Мета відсахнулась коли голка з протиотрутою штрикнула. Вперше вона зрозуміла, що робить Джейсон.

— Дякую, — сказала вона.

У Полі був потужний акумуляторний ліхтар і, за мовчазною згодою, Джейсон ніс його. Хоча він і був кривий, старий досі був пирійцем коли йшлося про застосування зброї. Вони повільно пробиралися захаращеними сміттям сходами.

— Ну й сморід, — зморщився Джейсон.

На підніжжі сходів вони роззирнулися. Колись там були книги й записи. Вони методично пережовувались, поїдались і знищувались десятиліттями.

— Мені подобається як ви доглядаєте свої старі книжки, — з огидою сказав Джейсон.

— Вони мабуть зовсім не важливі, — холодно сказала Мета, — чи вони належним чином підшиті у покажчик нагорі.

Джейсон бродив похмуро кімнатами. Не залишилось нічого важливого. Фрагменти і обривки документів і видань. Ніколи достатньо в одному місці, щоб завдавати собі клопоту збиранням. Вип'ястком броньованого черевика він сердито штовхнув купу сміття, готовий відмовитися від пошуків. Щось зблиснуло