Хранителі - Дін Кунц
Поспавши, Ейнштейн спробував зацікавити Пуку мультиками про Міккі Мауса, але, як помітила Нора, це йому вдалося лише частково. Пука не зміг зосередитись на пригодах Дональда, Гуфі і Плуто чи Міккі. Ейнштейн врахував нижчий інтелект товариша, але, вочевидь, йому не було з ним нудно, тому вони зайнялися суто собачими справами: трохи пововтузилися у комірчині, а потім довго лежали, ніс до носа, мабуть, мовчки ділячись своїми собачими проблемами.
Під вечір дім наповнили аромати індички, печеної кукурудзи, батату та інших смаколиків. Грала різдвяна музика. Незважаючи на те, що з настанням зимових сутінків Трейвіс зачинив віконниці, незважаючи на зброю, що лежала напохваті, і демонічний образ Аутсайдера, що постійно крутився у її голові, Нора почувалася щасливою, як ніколи.
За вечерею вони розмовляли про дитину. Джим запитав, чи вони вже придумали якесь ім’я. Ейнштейн, який вечеряв у кутку з Пукою, одразу ж загорівся бажанням узяти в цьому участь, тому побіг у комірчину, щоб запропонувати свій варіант.
Нора пішла глянути, яке ж ім’я вигадав пес.
«МІККІ».
— Нізащо! — вигукнула Нора. — Ми не назвемо мою дитину на честь мультяшної миші.
«ДОНАЛЬД».
— І на честь качки теж.
«ПЛУТО».
— Плуто? Будь серйознішим, волохата мордо.
«ГУФІ».
Нора рішуче відштовхнула Ейнштейна від педалей, зібрала літери і прибрала їх. Вимкнувши світло у комірчині, Нора повернулася за стіл.
— Ви вважаєте, що це смішно, — поскаржилася Нора, поки Трейвіс і Джим вмирали від сміху. — Але ж він не жартує!
Після вечері всі троє сиділи у вітальні, обговорюючи багато речей, у тому числі намір Джима завести ще одного собаку.
— Пуці потрібна пара, — розмірковував ветеринар. — Йому майже півтора роки, і я вважаю, що коли собаки виростають із цуценят, товариства людей їм недостатньо. Собаки теж страждають від самотності, як і люди. Тому я хочу підібрати йому чистокровну суку лабрадора, і, можливо, у них народяться гарні цуценята, яких можна буде продати. Тому в нього буде не лише товариш, а й пара.
Нора не помітила, щоб Ейнштейна ця розмова якось особливо зацікавила, проте коли Джим із Пукою поїхали додому, Трейвіс побачив у комірчині повідомлення: «ПАРА. ДРУГ, ПАРТНЕР, ОДИН З ПАРИ». Він покликав Нору, щоб вона також глянула.
Ретривер чекав, поки Нора і Трейвіс помітять акуратно розкладені фішки. Він стояв за спиною і запитально дивився на них.
— Ти хочеш, щоб ми знайшли тобі пару? — запитала Нора.
Ейнштейн прослизнув поміж ними у комірчину, порозкидав фішки і виклав свою відповідь:
«МОЖНА НАД ЦИМ ПОДУМАТИ».
— Але послухай, волохата мордо, — сказав Трейвіс. — Ти єдиний і неповторний. Собак з таким високим інтелектом більше немає.
Ретривер обдумав це, але не здавався:
«ЖИТТЯ ВАЖЛИВІШЕ ЗА ІНТЕЛЕКТ».
— Справедливо, — погодився Трейвіс. — Але це слід обдумати.
«ЖИТТЯ ЦЕ ПОЧУТТЯ».
— Гаразд, — сказала Нора. — Ми подумаємо.
«ЖИТТЯ ЦЕ ДРУЖБА І ПІКЛУВАННЯ».
— Я обіцяю, що ми подумаємо над цим і потім усе обговоримо, — сказав Трейвіс. — А зараз уже пізно.
Ейнштейн швидко склав ще одне повідомлення:
«НЕМОВЛЯ МІККІ?»
— В жодному разі! — відрубала Нора.
* * *Тієї ночі після любощів Нора промовила:
— Я впевнена, що він самотній.
— Джим Кін?
— Ну так, він теж самотній. Джим напрочуд хороша людина і міг би стати чудовим чоловіком. Але жінки такі ж перебірливі, як і чоловіки, еге ж? Їм не потрібні чоловіки з обличчям, як у собаки. Натомість вони виходять за чоловіків із гарною зовнішністю, які в половині випадків змішують їх із брудом. Але я не про Джима, я про Ейнштейна. Як на мене, він часто почувається самотнім.
— Але ми постійно разом.
— Насправді ні. Я малюю, а ти займаєшся багатьма речами, у яких бідолаха не бере участі. А коли ти врешті-решт знову почнеш займатися нерухомістю, то Ейнштейн дуже багато часу проводитиме на самоті.
— У нього є книги, які він обожнює.
— Можливо, книг йому недостатньо, — промовила Нора.
Вони так довго мовчали, що жінка було подумала, що Трейвіс уже спить, але він запитав:
— Уяви, що Ейнштейн із кимось спарувався і народилися цуценята. Якими вони будуть?
— Ти хотів запитати, чи вони будуть такими ж розумними, як і він?
— Не знаю… Як на мене, тут три варіанти. Перший: його розум не успадковується, тому в нього будуть звичайні цуценята. Другий: його розум успадковується, але гени суки його приглушать, тому цуценята будуть розумними, хоч і не настільки, як їхній батько. З кожним поколінням ця риса буде стиратися, і зрештою його прапраправнуки стануть звичайними псами.
— А третій варіант?
— Оскільки розум потрібен
