Хранителі - Дін Кунц
Нора закусила губу і кивнула.
— Тоді вам потрібно вірити. Ви повинні мати віру в Бога, котрий навіть про пташок турбується, як написано у Святому Письмі. І трохи вірте в мене. Я цього заслужив, бо хочу вас запевнити, що добре знаю свою справу.
— Я вірю, що ви хороший лікар, — промовила Нора.
Не відводячи погляду від Ейнштейна, Трейвіс глухо запитав:
— Але які шанси? Скажіть, якісь шанси є?
Відпустивши Нору і повернувшись до Трейвіса, Кін сказав:
— Ну, виділення з очей і носа аж ніяк не такі густі, як могли би бути. На животі нема гнійників. Ви, здається, казали, що він блював, але без проносу.
— Ні. Лише блювота, — промовив Трейвіс.
— Його лихоманить, але великої небезпеки в цьому нема. В нього було неконтрольоване слиновиділення?
— Ні, — відповіла Нора.
— Напади, під час яких він трусив головою і хапав повітря, наче намагаючись позбавитися від поганого присмаку в роті?
— Ні, — Нора і Трейвіс відповіли майже одночасно.
— Він бігав колами або падав без причини? Ви бачили, щоб він, лежачи, несамовито посмикував ногами, як під час бігу? Безцільно тинявся кімнатою, врізався у стіни, смикався чи щось подібне?
— Ні, ні, — відповів Трейвіс.
— Господи, таке могло бути? — промовила Нора.
— На другій стадії чумки — так, — відповів Кін. — Тоді вражається мозок, починаються напади, схожі на епілепсію, і справа може дійти до енцефаліту.
Трейвіс підвівся, відчувши неприємне ниття в животі. На непевних ногах він пішов було в бік Кіна, але, хитнувшись, зупинився. Він весь пополотнів, а в очах світився страх.
— Вражається мозок? Якщо він виживе, то… в нього буде пошкоджено мозок?
Нора відчула, як їй до горла підступила масляниста блювота. Вона уявила, як Ейнштейн житиме з пошкодженим мозком. Пес, розумний, як людина, достатньо розумний, щоби пам’ятати, яким він був особливим, а тепер усе втратив і веде блякле, сіре життя, а не таке, як раніше. Від страху Норі запаморочилося в голові, і вона сперлася об оглядовий стіл. Її ледь не знудило.
Кін продовжував:
— Більшість собак на другій стадії не виживає. Якщо він і виживе, то, звісно, мозок буде уражено. Його не обов’язково присипляти. Наприклад, він усе життя страждатиме від хореї, тобто мимовільного посмикування кінцівок. Це щось схоже на парез, але обмежується м’язами шиї. Проте він зможе жити доволі безтурботно, в нього нічого не болітиме, і він, як і раніше, зоставатиметься симпатичним домашнім улюбленцем.
Трейвіс майже зірвався на крик:
— Мені насрати, буде він симпатичним домашнім улюбленцем чи ні! Мене не цікавлять фізичні прояви ураження мозку. Що буде з його розумом?
— Він упізнаватиме хазяїна, — промовив лікар. — Він знатиме, хто ви, і буде вам відданий. Тут проблем не буде. Можливо, він багато спатиме, а іноді в нього з’являтимуться періоди апатії. Але майже напевне втратить деякі звички, тут не йдеться про те, що він забуде, чому його навчили…
Тремтячи всім тілом, Трейвіс промовив:
— Мені начхати, якщо він навіть обдзюрить весь будинок! Головне, щоб він думав!
— Думав? — перепитав явно спантеличений лікар Кін. — Еммм… що ви маєте на увазі? Врешті-решт, це собака.
Ветеринар спершу сприймав їхні тривогу і відчай у таких випадках як звичайну реакцію власників тварин, але тепер він почав дивитися на Нору і Трейвіса зі здивуванням.
Почасти щоб змінити тему розмови й відволікти ветеринара від підозр, а почасти тому, що вона просто хотіла почути відповідь, Нора запитала:
— Добре. Але невже в Ейнштейна друга стадія чумки?
Кін відповів:
— Наскільки я зрозумів, у нього перша стадія. Ми вже почали його лікувати, і якщо впродовж доби не буде нових серйозних симптомів, гадаю, далі першої стадії хвороба не зайде, відтак він видужає.
— А на першій стадії мозок не уражається? — так наполегливо запитав Трейвіс, що Кін знову звів брови.
— Ні. На першій стадії цього не буває.
— А якщо далі першої стадії не зайде, то він не помре? — сказала Нора.
Намагаючись говорити якомога лагідніше, щоб заспокоїти Нору, Джеймс Кін відповів:
— Ну, зараз дуже високі шанси, що пес перехворіє на чумку першої стадії без жодних наслідків. Ви повинні розуміти, що в нього дуже великі шанси одужати. Але водночас я не можу давати вам оманливу надію. Це жорстоко. Навіть якщо хвороба і зупиниться на першій стадії… Ейнштейн може померти. Більше шансів на те, що він житиме, але не можна виключати і летального кінця.
Нора знову почала плакати. Вона думала, що вже взяла себе в руки і готова бути сильною, проте зараз не стрималась і заплакала.
Нора підійшла до Ейнштейна, присіла поряд на підлогу і поклала руку йому на плече, щоб він відчув її підтримку.
Кіна почала трохи нервувати — і збивати з пантелику — їхня бурхлива емоційна реакція на погані новини. Лікар заговорив, і в його голосі з’явилася криця.
— Послухайте, все, що ми можемо зробити, — це припинити цю гіперопіку і сподіватися на краще. Без сумніву, йому доведеться залишитись