Привид часу - Володимир Іванович Савченко
— До того ж скоріше фантастичними, ніж науковими, — додав Аскер.
— Так… Відсутність нових знань про час і простір багато хто став вважати за цілковиту ясність у цьому питанні. І ось наші спостереження. Нам ця «ясність» дорого коштує…
Корнєв замовк.
— А все-таки там, біля Г-1920, — античас! — не здавався Тоні. — Якщо є час, то чому не бути античасу? Час — це реальність! Ми навіть знаємо властивості цієї реальності…
— Цікаво, які? — зрадів Корнєв, з полегкістю ухиляючись од суперечки.
— По-перше, час необоротний, — Летьє загнув палець. — Він завжди плине в одному напрямі і не повертає назад. По-друге, час однорідний, — пілот загнув ще один палець. — Одна його секунда нічим не відрізняється од будь-якої іншої. Третя якість — відсутність одночасності, єдиного часу у Всесвіті. Ніякими засобами за теорією відносності, ні умоглядними, ні практичними, неможливо встановити, одночасно чи ні відбулися дві події у різних системах. Е, та що там теорія! За цими стінами ми бачимо світ, не єдиний у часі. Ось Альдебаран, — Тоні вказав на овальний екран, укритий розсипами зірок. — Ми бачимо його не там, де він тепер, а там, де він був 50 років тому, і не таким, яким він став. А он, трохи нижче, палахкотить білий Рігель. Можливо, він уже не палахкотить — потух… А може, навпаки, спалахнувши, перетворився в зорю. Невідомо. Ми його бачимо таким, яким він був сім століть тому, причому зовсім в іншому місці. І зоряна смуга Млечної Путі за нами — центральне ядро нашої галактики, — тепер зовсім не така. Адже світло звідти йде тисячоліття. Таке розташування зірок там було, коли будували єгипетські піраміди…
— Непогано, зовсім непогано, — пробурмотів Бруно.
— Виходить, — запально вів далі Тоні, — різні зорі і галактики мають свій хід, а можливо й напрям часу. Четверте — Іван уже про це казав — тіла, що рухаються із субсвітловою швидкістю, мають уповільнений ритм часу. У сильних гравітаційних полях, наприклад у надгустих зірок-карликів, ритм часу теж уповільнюється. І нарешті шосте: для тіл, які рухаються з швидкістю світла, для фотонів, наприклад, час ніби зупиняється зовсім. — Летьє загнув мізинець на правій руці і замахав обома руками: — Бачите, як багато ми знаємо про біг часу? Виходить, у Всесвіті є реальні «річки часу». Вони підхоплюють своїм рухом події, явища, світи. Нехай наша Млечна Путь розвивається в одному напрямі часу: у неї одна спіральна будова. А час галактики М-33 біжить у протилежному. Отож струмок античасу М-33 відгалузився сюди разом з її зорею Г-19201
— Добре сказав, Тоні! — схвально вигукнула Марина.
— Особливо його єгипетські піраміди! — зауважив Стефан.
У кутку піднялася товста, в рудих волосинках рука: Бруно не витримав.
— Давайте все-таки подумаємо краще про те, що Летьє назвав властивостями часу, — почав фізик. — Хіба це властивості часу? Навпаки, це те, що йому невластиво. Візьмімо хоч би однорадість часу. Що це таке? Вона означає, що закони фізики однакові для будь-яких проміжків часу. Згоден, Тоні?
— Так.
— Наприклад, сіль розчиняється у воді зимою і влітку, вдень і вночі, тепер, як і мільйон років тому. Отже, закон не залежить од проміжків часу, тут час ніяк себе не виявляє.
Тоні насупився.
— Тепер про релятивістські ефекти, — вів далі Бруно. — Почнемо з останнього — час для часток, які рухаються із швидкістю світла, зупиняється. Не «плине»! Це, колеги, скандальний факт. Виходить, матерія, наприклад фотони, може існувати і поза часом?
— Але неодмінно в системі ліку, пов'язаного з фотонами! — заперечив Летьє.
— За теорією відносності, всі системи рівноправні, — парирував фізик. — Для фотонів важлива саме їхня система… Та головне інше: в системах, де матерія рухається з швидкістю світла, поняття часу неможливо застосувати. І знову ж це нічого не говорить про властивості часу як реальності. Тепер про ефекти гальмування ритму часу. Тоні сформулював їх не точно. Теорія відносності викладає їх так: годинник, що мчить з великою швидкістю або покладений у потужні силові поля, іде повільніше, ніж у звичайних умовах. При цьому під «годинником» розуміють не лише рух маятника, а взагалі якийсь процес, що відбувається в матеріальних тілах: життя організму, розпад урану, остигання тіл, хімічні реакції. Отже, годинник — це будь-які процеси, що відбуваються в речовині… — Фізик дедалі більше захоплювався. — Чому ж ми відносимо ці ефекти до властивостей часу, а не до властивостей речовини?
— Тому що ефект уповільнення — спільний і однаковий для будь-яких процесів і речовин! — вигукнув Летьє.
— А хіба всі речовини, — обернувся до нього Бруно, — не складаються з молекул і атомів, а ті — з електронів, протонів і нейтронів? Чому не віднести ефект уповільнення процесів до властивостей самих частинок речовин?
— І справді, — пожвавішав Корнєв. — Тоді уповільнення набуває фізичного смислу! Елементарні частки взаємодіють повільніше через зростання маси при великих швидкостях. Вони стають більш інерційними.
— Іншими словами, про час як про самостійну реальність ми не знаємо нічого. Про речовину ми знаємо багато: її будову, густину, колір, здатність вступати в реакції, твердість, точки кипіння і плавлення… Про силові поля, які утворює речовина, знаємо теж чимало, хоч більшість з них і не відчуваємо безпосередньо. Нам відомо, що утворює поля: це електричні заряди, струм, маса; як залежить напруга полів од відстані, як вони взаємодіють між собою і з речовиною…
