Хранителі - Дін Кунц

Лем спробував заспокоїтися, споглядаючи бухту Санта-Барбари. Йому слід бути розсудливим і бадьорим, щоби перехитрувати старого юриста. На хвилях біля причалів легенько похитувалися сотні прогулянкових яхт зі спущеними чи знятими вітрилами; інші яхти тихо плавали у відкритому океані, де люди в купальних костюмах засмагали на борту або насолоджувалися коктейлями перед вечерею. У блакитному небі серед білих хмар ширяли чайки, наче голки, що намагаються залатати небесну матерію. На хвилерізі хтось рибалив. Уся ця сцена була напрочуд мальовнича, але одночасно вона створювала враження якогось фальшивого спокою, якого Лем Джонсон не поділяв. Він вважав, що такий спокій надто розслаблює, відволікає від холодних і невблаганних реалій життя у світі, де постійно панує боротьба. Будь-який відпочинок, що тривав довше кількох годин, дратував Лема, і тоді він мріяв про те, щоби повернутися до роботи. На суші дозвілля вимірювалося у днях і тижнях, а там, на тих дорогих і майстерно зроблених яхтах, відпочинок вимірювався екскурсіями вздовж узбережжя, що могли тривати місяцями. Від самої думки про таке тривале ледарство Лема проймав піт і йому хотілося кричати.

Водночас йому не давав спокою Аутсайдер. Відколи Трейвіс Корнелл стріляв у нього в орендованому будинку, від монстра не було ні слуху, ні духу. Це сталося наприкінці серпня, і відтоді минуло вже три місяці. Де він ховався? І чи досі полює на пса? Можливо, він уже мертвий?

Може, десь у лісі його вкусила гримуча змія чи він зірвався зі скелі?

«Господи, хоч би він помер! Я б міг би хоч трохи відпочити, — подумки благав Лем. — Господи, зроби так, щоб він помер».

Але Лем знав, що Аутсайдер живий, інакше це був би надто простий вихід. У житті так не буває. Клятий монстр десь ховається, шукаючи пса. Напевне, він поборов у собі бажання вбивати людей, яких зустрічав на своєму шляху, бо розумів, що кожне вбивство зменшувало відстань між ним і Лемом з його агентами. А він не хотів, щоб його знайшли раніше, ніж він уб’є собаку. Коли ж Аутсайдер розірве ретривера і Корнеллів на криваві шматки, тоді знову візьметься за людей. І кожна смерть висітиме важким тягарем на совісті Лема.

Розслідування вбивств учених із Банодайна досі тупцювало на місці, а другу оперативну групу АНБ розформували. Ніхто не сумнівався, що для цього завдання більшовики найняли кілера, тому встановити його особу було неможливо.

У цей самий момент повз Лема пройшов засмаглий чоловік у білих шортах і топсайдерах[64] і промовив:

— Який чудовий день!

— Чудовий, як сто чортів, — відповів Лем.

5

Наступного дня після Дня подяки Трейвіс пішов на кухню, щоб налити склянку молока. Він побачив, що Ейнштейн чхає, але не звернув на це уваги. Нора, яка завжди більше опікувалася здоров’ям ретривера, теж не надала цьому значення. В Каліфорнії найбільше пилку з’являється навесні та восени, проте оскільки клімат дозволяє рослинам квітнути весь рік, то жоден сезон не обходиться без нього. А в лісистій місцевості пилку, звичайно, ще більше.

Тієї ночі Трейвіс прокинувся від незрозумілого шуму. Він водномить насторожився. Сон кудись зник. У темряві Трейвіс сів на ліжкові й потягнувся за рушницею. Тримаючи «мосберґ», він прислухався до звуків, і за якийсь час звук повторився: він долинав із коридору на другому поверсі. Тихенько, щоб не розбудити Нору, вислизнувши з ліжка, Трейвіс підкрався до дверей. У коридорі, як і в інших кімнатах, були встановлені енергозберігаючі нічні лампи. У тьмяному світлі Трейвіс побачив ретривера. Ейнштейн стояв біля сходів, кашляв і тряс головою.

Підійшовши до нього, Трейвіс запитав:

— З тобою все добре?

Пес швидко помахав хвостом: «Так».

Трейвіс нахилився і погладив пса.

— Впевнений?

«Так».

На мить ретривер притулився до хазяїна: йому хотілося, щоб той його погладив. Потім він відвернувся від Трейвіса, кілька разів кашлянув і пішов униз.

Трейвіс пішов услід. На кухні Ейнштейн взявся жадібно хлебтати воду з миски.

Спорожнивши її, ретривер пішов до комірчини, увімкнув світло і почав набирати:

«ХОЧУ ПИТИ».

— Ти точно добре почуваєшся?

«ТАК. ПРОСТО ХОЧУ ПИТИ. МЕНЕ РОЗБУДИВ ПОГАНИЙ СОН».

— Тобі сняться сни? — здивувався Трейвіс.

«ТОБІ ХІБА НІ?»

— Сняться. Навіть забагато.

Трейвіс знову налив Ейнштейну води і, коли той усю її вихлебтав, наповнив миску ще раз, але пес пити більше не захотів. Трейвіс подумав, що ретривер зараз попроситься надвір, але той подибав нагору і влігся у коридорі біля дверей спальні. Трейвіс сказав йому пошепки:

— Якщо ти захочеш поспати біля нашого ліжка, то без проблем.

Ейнштейн саме цього й хотів. Він згорнувся на підлозі з боку Трейвіса.

В темряві Трейвіс міг дотягнутися і до рушниці, і до Ейнштейна, і присутність пса його заспокоювала більше, ніж зброя.

6

У суботу ввечері, через два дні після Дня подяки, Гаррісон Ділворт виїхав із подвір’я на своєму «мерседесі». За два квартали він зрозумів, що АНБ досі слідкує за ним. Вони були на зеленому «Форді» (напевно, той самий, що й минулого вечора). Агенти тримали дистанцію і старалися не виявити себе, але ж юрист був не сліпий.

Гаррісон досі не зателефонував