Час тирана. Прозріння 2084 року (2014) - Юрій Миколайович Щербак

вийти на береги Ла-Маншу, як зміцнити свою владу шляхом нових страт, як знищити раз і назавжди опозицію. І раптом я відчув, як мій мозок — найгеніальніший мозок у світі — стискається зі страшним болем, перетворюється на малий горіх у твердій шкарлупі, невеличкий камінь у порожнечі черепа, як пливе все навколо мене, і я — володар світу! — не можу встояти на ногах, не можу ворухнути руками, не здатен покликати охорону; і я падаю на підлогу, усцикаюся ганебно і лежу напівмертвий, ще не розуміючи, що це — кінець. Я чую все, що говорять наді мною ці зрадники, які ділять мою владу, хоча я ще дихаю, ще все розумію… але не можу нічого сказати, не можу напустити на них моїх вірних катів, не можу омити свої руки їхньою чорною кров'ю… І тоді я починаю молитися. І молюся тому Богу, якому оголосив нещадну війну, тому Богу, сотні тисяч служителів якого я вбив. Я молюся довго — і вдень, і вночі і в труні, повз яку йдуть, плачучи, мільйони людей. І чую Його голос: «Ти молишся, щоб Я повернув тобі силу і владу. Але не каєшся. Але Я тебе прощаю. Бо Я не міг би тебе покарати страшніше, ніж ти себе. Ти вбив свою дружину, твої діти відвернулися від тебе і загинули. Твої учні всі як один виявилися Юдами, а твоя влада була примарною, твоя імперія — паперовою. Тих, хто був насправді відданий тобі, ти знищив. І тому Я дарую тобі вічне життя, щоб провів його у муках, щоб бачив, як руйнується все, що будувалося тобою на крові, як проклинають тебе народи і як нищиться твоя Імперія, перетворюючись на порох».

Старий ледве стояв на ногах: було зрозуміло, що він ось-ось впаде і сконає на самоті, як тоді, на дальній дачі. І тоді до нього підскочили його охоронці — всі в кашкетах з яскраво-синім верхом і червоним околом; підхопивши Старого, вони потягли його геть з галявини, а він пручався і кричав:

— Це вони не дали мені аспірину. Це вони зрізали золоті гудзики з мого маршальського мундира, коли мене ховали вдруге. Це вони хочуть поховати мене втретє. Не дайте їм зробити цього! Допоможіть! Я розповім вам, як здобути владу і як її утримати! Сатрапи, мать вашу! Розстріляю! Негайно дайте мені аспірин! Чуєте?!

Ніхто зі слухачів не ворухнувся, щоб допомогти старому Вождю. Його крики ставали все тихішими, бо охорона безжально тягла його вниз, у долину, в пекло для тих, хто був при владі й втрачав її назавжди.

Тільки сліпучі вершини гір карбувалися у вічному небі, не підвладні нікому — ні царям, ні вождям, ні генералам, ні навіть зухвалим альпіністам, які, наражаючись на смертельний ризик, марно намагалися їх покорити.

Частина шоста
Небесний Єрусалим


92

Щодві години Троянко особисто звітував по скайпу Гайдуку про перебіг битви з сараною. Він не знав, що зі свого боку військові розвідники Коваля у ті самі інтервали часу висилали на адресу Гайдука детальні письмові інформації про ситуацію, що склалася у районі Святодухівки. По трубах, прокладених уночі між Гуляйполем і Святодухівським водосховищем, що носило народну назву Махновське море (народна легенда стверджувала, що на дні ставка сховав свої скарби Нестор Махно), подавалася з Гуляйполя токсична рідина ЛУАС-14, на виробництво якої перевели Кам’янсько-Придніпровський хімічний завод.

Хмара сарани заввишки в десять кілометрів, діаметром п’ять кілометрів присмокталася одним кінцем до Махновського моря — як наркоман до кокса чи галуїна. Другий довгий хвіст чорної кулі простягнувся на сотню кілометрів до бази на території Росії в Сальських степах; тут Морис Дюкло розташував біогенетичні та комп’ютерні потужності з репродукції сарани і постачання енергії в розташування хмари.

Негайно по від'їзді Гайдука Троянко дав команду підняти в повітря літак АН-378 ХМ системи АВАКС, який завис на висоті п'ятнадцять кілометрів над землею, спостерігаючи згори за хмарою і вивчаючи режим радіочастот, які керують сараною. Вже вранці в п’ятницю Троянко наказав крилу космічних винищувачів F-160 завдати удар по базі в Сальських степах напалмо-вакуумними бомбами, які спалюють усе живе в радіусі десяти кілометрів. Під час бойових вильотів, що тривали добу, загинув один літак, який з необачності врізався у хмару сарани. Розвідувальні дрони підтвердили інформацію про те, що довгий хвіст сарани обрубаний і хмара залишилася без живильно-енергетичної підкачки.

Одночасно АВАКС почав бомбардувати хмару фальшивими частотами, сіючи безлад усередині зграї тварюк, злютованих єдиною радіодисципліною. Вже о 4:00 РМ у п’ятницю з’явилися перші ознаки дезінтеграції чорної кулі й зменшення її активності.

Сотні тонн мертвої сарани завалили Махновське море та його береги, перетворили затишну колись Святодухівку на смердюче звалище напівметалевої падалі. Поля навколо були знищені хворою сараною, що втратила орієнтацію й перетворилися на чорну, позбавлену життя поверхню Місяця.

Генералу Ковалю довелося розстріляти дев’ятьох командирів підрозділів, що не виконали своєчасно наказів Троянка, і п’ятьох цивільних начальників, які вимагали хабарі від нещасних жінок з дітьми за можливість евакуації — хоча транспортні військові колони надавали таку можливість усім бажаючим.

Від 6:00 РМ п’ятниці і до 2:00 РМ суботи батареї важких оперативно-тактичних ракет «земля-повітря» піддавали регулярним ударам чорну кулю сарани, всередині якої можна було помітити спалахи — наче блискавки в чорній грозовій хмарі. Коли став відчуватися брак ракет «земля-повітря» типу «Фонтан-А 215», Троянко негайно поінформував Гайдука, і свіжа партія ракет надійшла із західного оперативного напрямку.

Над гуляйполівським степом стояв потужний гомін, немов від великого водоспаду; від металевого скреготу крил отруєної сарани тремтіла земля, а солодко-нудотний сморід мертвих комах, рознесений вітром у далекі села, викликав у людей запаморочення. Довелося видавати спеціальні марлеві маски, зрошені розчинами дезодорантів.

Найбільших втрат зазнали розвідувальні літальні апарати-безпілотники «Ghost» («Привид»), які ставали легкою здобиччю сарани, підлітаючи надто