Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

— Бос, я ніколи не сміятимуся з вашої лисини.

— А хто записав мене до тих шарлатанів, що відновлюють волосся? Мабуть, Дорказ. Бог його знає, хто це був, — але їй би краще остерігатися ведмедів. Я можу стати набожним на старості літ й отримати божественний захист... Більше я не наводитиму тобі прикладів. У Біблії їх вистачає; прочитай, і побачиш. Злочини, від яких тебе знудить, відстоюються або як божественні накази, або як накази, божественно схвалені... До цього я мушу додати також безліч важких загальних почуттів і кілька реальних правил соціальної поведінки. Я не критикую Біблію: ця книга досить гарна порівняно з іншими релігійними текстами. Це не купа садистського, порнографічного непотребу, відомого як священні тексти в індусів. Щодо десятків інших релігій — я не виокремлюю жодну з них для осуду; існує велика ймовірність того, що котрась з цих взаємно суперечливих міфологій і є істинним словом Божим... І що Бог насправді кровожерливий і параноідальний Хтось, хто пошматував сорок дві дитини за те, що вони дражнили одного з його пасторів.

Тож не питай мене про політику Головного Офісу; я тут лише працюю. Думаю, що Нове Одкровення Фостера, про яке ти так зневажливо говориш, — таке ж чисте й солодко-світле, як і інші священні писання. Покровитель Єпископа Дігбі — дуже милий дядечко. Він хоче, щоб люди були щасливі — тут, на Землі, — та гарантоване вічне блаженство на Небесах. Він не очікує, що ти каратимеш свою плоть тут і зараз, щоб отримати винагороду після того, як помреш. О ні! Це сучасна, — дуже економічна — угода. Якщо тобі подобається пити, грати в азартні ігри, танцювати і займався розпустою, як це робить більшість людей, — піди до церкви та роби це під її патронатом. Роби це з чистим сумлінням, навіть без натяку на провину. По-справжньому розважайся. Живи на повну! Будь щаслива!

Джубалові не вдалася спроба вдати щастя. Він продовжив:

— Звичайно, за це потрібно сплатити незначну ціну: Бог Дігбі чекає визнання. Проте богам взагалі притаманна саме ця слабкість. Будь-хто достатньо дурний, щоб відмовитися бути щасливим на Його умовах — грішник... А грішники заслуговують на все, що з ними трапляється. Проте це правило звичне для усіх богів та богинь впродовж усієї історії; не звинувачуй Дігбі чи Фостера, — не вони це придумали, їхній варіант підробки — абсолютно ортодоксальний, причому в усьому.

— Бос, ви кажете так, наче вас уже майже навернули.

— Не мене! Мені не подобаються зміїні танці, я зневажаю натовпи і не маю на меті дозволяти моїм соціальним та ментальним підлеглим вказувати мені, куди мені йти у неділю. До того ж я не зможу насолоджуватися Раєм, якщо там буде увесь цей натовп. Я лише заперечую проти того, щоб ти критикувала їх за неправильні речі. Як і література, Нове Одкровення зайняло місце посередині, — і так повинно було бути; його створили, скопіювавши інші релігійні тексти. За логічним та внутрішнім змістом ці земні закони не стосуються священних писань — і ніколи не стосувалися; проте навіть на їх основі Нове Одкровення мало б стати кращим.

Навряд чи воно коли-небудь вкусить себе за хвіст. Спробуй якось порівняти Старий Заповіт із Завітом Нового Одкровення чи доктрину буддистів — із буддистськими апокрифами. За мораллю фостерізм — лише фройдистська етика, перетворена на цукерку для тих, хто не може сприйняти прямо власну психіку; хоча сумніваюся, що старий розпусник, який її написав — вибач: якого надихнули написати, — знав про це. Він не був науковцем. Проте він був у гармонії з тим часом; він вловив Дух часу. Це страх, провина та втрата віри. Як він міг це пропустити? А зараз помовч: я хочу подрімати.

— А хто говорив?

— «Жінка спокусила мене», — Джубал заплющив очі.

Коли вони прибули додому, то з'ясували, що Кекстон та Махмуд на цілий день кудись разом літали. Бен був розчарований, дізнавшись, що Джилл не було вдома, коли він повернувся, проте він вирішив стійко стримувати сльози у компанії Анни, Міріам та Дорказ. Махмуд, як завжди, приїжджав з однією метою — побачитися зі своїми протеже: Майком, а також з доктором Гаршоу; хоча він теж утішився, маючи лише їжу Джубала, його алкоголь, сад і «одалісок», щоб зайняти себе, поки господаря не було вдома. Він саме лежав долілиць, а Міріам розтирала йому спину, поки Дорказ робила масаж голови.

Джубал глянув на нього.

— Не вставай.

— А я й не можу — вона сидить на мені. Трохи вище, Міріам. Привіт, Майку.

— Привіт, мій брате Стінкі докторе Махмуд, — потім Майк спокійно привітався з Беном і попросив його вибачити.

— Біжи, синку, — відповів йому Джубал.

Заговорила Анна:

— Зачекай хвилинку, Майку. Ти обідав?

Він похмуро відповів:

— Анно, я не голодний. Дякую, — розвернувся і зайшов У будинок.

Махмуд крутнувся, майже скинувши з себе Міріам.

— Джубале? Що засмутило нашого сина?

— Так, — додав Бен, — він аж позеленів.

— Дайте йому спокій, і він прийде до тями. Передозування релігією. Над ним попрацював Дігбі, — Джубал коротко переповів ранкові події.

Махмуд фиркнув:

— Хіба обов'язково було залишати його наодинці з Дігбі? Це видається мені нерозумним — прости мене, мій брате!

— Йому не зашкодили. Стінкі, він має навчитися справлятися з такими речами сам. Ти розказував йому про свою релігію, — я знаю, що розказував; він мені про це розповідав. Можеш назвати мені хоч одну причину, чому Дігбі не міг зробити того ж? Дай мені відповідь як науковець, а не як мусульманин.

— Я не можу відповісти на це питання ніяк по-іншому окрім як мусульманин, — тихо промовив доктор Махмуд.

— Вибач. Я побачив правильність твоєї відповіді, навіть якщо й не згоден з нею.

— Але, Джубале, я використав слово «мусульманин» у його точному, технічному сенсі — не як сектант, якого Марйям неправильно називає «Мохаммедан».

— І я продовжуватиму тебе так називати, аж доки ти правильно не вимовлятимеш «Міріам»! Досить корчитися. Я не роблю тобі боляче.

— Так, Марйям. Ой! Жінки не повинні бути такі сильні. Джубале, як науковець, я думаю, що Майкл — найбільша винагорода у моїй кар'єрі. Як мусульманин, я бачу його готовність підкоритися волі Господа... І це радує мене — задля його ж добра. Хоча мушу визнати, що є значні семантичні труднощі, — здається, він ще не