Чоловіки під охороною - Робер Мерль
Спершу ніхто не знав, яку роль виконує Арчі серед радниць. Він, звісно, завжди сидів на нарадах, але рота ніколи не розтуляв і, здавалося, слухав з однаковою байдужістю часто суперечливі думки, що ними радниці й президент обмінювалися при ньому.
Проте він не відходив від Елізабет Хоуп і кумедно контрастував із нею. Адже у свої тридцять років Арчі мав молодий вигляд, а на плечі Елізабет Хоуп з її зморщеним обличчям важким тягарем ліг полудень віку. Арчі був високий, ставний і кремезний, а вона — низька й повненька. І коли в неї ззаду й спереду вільно звисали сукні, які завжди наводили на думку, ніби їх пошили нашвидкуруч і надягли зовсім недбало, то Арчі одягався вельми вишукано.
За три місяці Аніта й решта радниць ні разу не бачили, щоб Арчі щось робив; він тільки граційно сидів поряд з Елізабет Хоуп і, поки жінки розмовляли, з бездоганною гідністю мовчав, а коли в губах президента з’являлася сигарета, схоплювався з крісла і з готовністю підносив запальничку. Впродовж усього цього часу він промовляв тільки одну фразу, і то пошепки й наче вбік: «Ви багато курите, президенте». Слід відзначити, що слово «містер», — його колись вживали перед словом «президент», — тепер опускали як недоречне, а «місіс» — як статево зверхнє.
Елізабет Хоуп мала такий прагматичний розум, що в Білому домі дивувалися, чому вона терпить біля себе радника, обов’язки якого так залежать від естетики. Загадка прояснилася, коли в силу вступив новий кодекс законів про жінку й президент Елізабет Хоуп обрала Арчі собі за чоловіка. Це був доказ того, що її проникливий розум оцінив справжні достойності радника.
До речі, деякі з цих достойностей досить швидко стали очевидними. Арчі мав уроджений нюх до рангів, у всі часи таких важливих у Вашингтоні. Трохи підучившись, він засвоїв усі тонкощі етикету, а його природний такт зробив решту: Арчі завжди пам’ятав прізвища людей, умів слухати й мав талант поважно вести розмови, які нікого не компрометували. Так він став для Елізабет Хоуп головним козирем, коли вона знову почала влаштовувати прийоми в Білому домі.
Слід сказати, що при Бедфорд прийоми перетворилися на просто-таки огидні карнавали. Оскільки чоловіків на них не допускали, то «одиначки» компенсували відсутність «ненависних самців» мужніми захопленнями, що вельми псували їхні манери. В них виробилася звичка на обідах у Білому домі надто багато пити, розвалюватися в кріслах і виголошувати сороміцькі промови. За свідченням очевидців, серед яких був один С (його взяли в метрдотелі, бо доти він працював у ресторані «Максім»), дехто з жінок, протестуючи по-своєму проти чоловічого лицемірства, «блював і псував за столом повітря».
Само собою зрозуміло, що ніхто з них не дозволив би собі таких вільностей при чоловікові президента Хоуп. Арчі ніколи не виходив за межі своєї ролі, але в ній він виявляв рішучість.
Він не завагався ввічливо, але твердо зауважити одній жінці-міністрові, яка прийшла до Білого дому в джинсах і в пуловері з відгорненим коміром (вони залишилися від її славетного підпільного життя), що в мирні часи такий одяг їй не пасує. Через місяць секретарка Білого дому не посоромилася вжити перед ним грубе слово. Арчі домігся в президента її негайного звільнення й на загальне задоволення замінив її особою куди тактовнішою. Такі його достойності разом із вродою та вишуканістю, з приводу якої люди казали, що Арчі — «найкраще в світі вдягнений чоловік», дуже сприяли його популярності. В ілюстрованих журналах дедалі частіше з’являлися його фотографії з теплими коментарями, а через півроку після одруження Арчі з Елізабет Хоуп його вже називали «першим джентльменом».
Спершу я вбачав у цьому титулі деякий глум, адже він вочевидь перегукувався з колишнім титулом «перша леді». Але Аніта запевнила мене, що журналістки, які так називають Арчі, ставляться до нього з щирим захопленням, навіть із почуттям симпатії.
Зрештою всі ми були дуже раді, що президент Хоуп може спертися на підтримку коханого чоловіка, адже вона опинилася перед украй серйозною ситуацією. В усіх країнах світу, а в Сполучених Штатах особливо, енцефаліт-16 призвів до жахливих спустошень серед чоловічого населення. Колись у Сполучених Штатах, на відміну від Європи, навіть не згадували про проблему народжуваності. Вживши тепер першою формулювання, сповнене історичного відлуння, президент заявила, що віднині «демографічній відбудові» Сполучених Штатів слід надавати цілковитого пріоритету.
Цей вислів був суто американський, і вжиті заходи чи, точніше, ліберальна філософія, з якої вони випливали, помітно відрізнялися від рішень, прийнятих у інших країнах. У Європі, де консервативні звичаї спиралися на вікову традицію, відродження населення вирішили домогтися, заборонивши аборти й гомосексуалізм. Президент Хоуп суворо засудила таку репресивну політику. На її думку, ця політика знову позбавляє кожного індивіда невід’ємного права на власне тіло й примусово ставить на службу державі органи відтворення громадян. Крім того, президент вважала, що застосування протизаплідних засобів та аборти позначаються на демографічній відбудові не дуже негативно, а гомосексуалізм не позначається на ній узагалі. На думку Хоуп, переважна більшість жінок у країні справді бажають мати дітей, і, кинувши до в’язниці незначну меншість тих жінок, які не хочуть дітей, навряд чи можна примусити решту народжувати їх більше. Треба тільки створити такі сприятливі умови й вигоди для жінок, щоб велика родина не була для них гнітючим тягарем або рабством на все життя.
Одну з таких цілей і було поставлено в новому «Кодексі законів про жінку». Прийнятий уже першого року перебування при владі адміністрації Хоуп, він враховував одну історичну особливість: коли пошесть ущухла, жодна американка вже не сиділа вдома; таке поняття, як «housewife»[40], зникло — всі жінки, за винятком пенсіонерок, працювали.
У «Кодексі законів про жінку» було зроблено відповідні висновки з цього стану
