💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Olya_#1 - Володимир Худенко

Читаємо онлайн Olya_#1 - Володимир Худенко
Серж Рутабунга, 43 роки, помічник декоратора (Господи — десь іще існують подібні професії?) «при дворі» акціонерів Al Anаbar, громадянин, але злиденний — судячи з наявної інформації, отримав інтерфейс від якогось впливового родича…

Оля застигла посеред кімнати — зараз вона фактично була в тілі цього чоловіка, моніторила усі його сенсори і відчувала, як він/вона ось-ось прокинеться від тяжкого «дрімотного» сну…

Ось він/вона розплющує очі і бачить тьмяну приглушену стелю в маленькій службовій каютці, ось по стелі вже пробігає реклама, ось вона поволі запалюється на органічних стінах… Серж/Оля дратівливо закривається від реклами волохатою рукою з маленьким рожевеньким комунікаційним браслетом Dream Love Ltd. (Господи, та чи помішались вони всі на тому порно?) і сонно питає в стіни хрипким голосом:

— Ми ще стоїмо?

І стіна відгукується приглушеним андрогінним голосом:

— Ми спимо у своїх могилах.

— Що? — перепитує чоловік.

— Так, містере Рутабунга, — одгукується стіна тим самим стандартним голосом, — ми досі очікуємо рятувальників.

Оля розплющила очі і ще раз прогнала запис. Тоді ще раз. І ще. Тоді спинила його на волохатій руці чоловіка і «заскрінила» те зображення.

РОЖЕВИЙ браслет.

Чорт…

Це клятий лейтмотив!

Вона про всяк випадок видобула зі «сховища» резервних даних свій сьогоднішній відеозвіт для корпорації стосовно велелюбної десантниці і детально його передивилась… Ну так — капці! Не від Dream Love Ltd., але рожеві. Смішні, волохаті і РОЖЕВІ…

Вона знала, чому вчать в перші дні в Центрі Перепідготовки — два «спалахи», дві варіації — це ще НЕ лейтмотив. Але вона знала й те, що такі правила не завжди діють і треба покладатися на свої відчуття, а вона ВІДЧУВАЛА, що це не що інше, як лейтмотив, — до того ж такий, що «проламує» половину ситуації.

Все просто — Оля не там шукала причину «гула». Причина стовідсотково існує, але вона не на борту лайнера, вона десь «зовні» і саме тому прихована, саме тому вони з Янсоном її не бачать. Вона ще й близько не розуміла, що це їй дає, і навіть не пробувала для себе пояснити, ЯКИМ чином можуть бути пов’язані вранішній «розсинхрон» десантниці та слухова галюцинація божковського «декоратора», але імовірний лейтмотив вказав їй на певну примарну, ледь вгадну ЛІНІЮ і дав можливість ухопити ниточку з клубка — за самий лиш кінчик, двома пальчиками… Вона знала, що далі робити.

Треба негайно самотужки просканувати «божків» Янсона — він стовідсотково чогось там НЕ БАЧИТЬ, щось вислизає з його рук, а вона, Оля, тепер має інструмент, має мотивчик, він майорить перед нею, проблискує…

Треба самій їх перевірити, і в першу чергу оцю, з кількома рецидивами, хто тут у нас?.. Ага, Кендра Сальваторе, 70 років, спадковий акціонер і член ради директорів General Biology…

От лихо. Щастить же їй на General Biology…

3.

Спочатку вона відправила Асланоглу коротке повідомлення…

Please Wait…

Моніторинг зашифрованого з’єднання…

admin:

Як у вас справи, капітане?

[ ENABLE / DISABLE]

В кутику її погляду тут же виник прямокутник відеозображення, імовірно з нашоломної камери Асланоглу. Зображення тряслось і рухалось, по ньому пропливали ледь вловимі полиски присмеркового бачення. У тих полисках тремтіли та кружляли запліснявілі стіни, купи сміття та покручі арматури в якихось зеленуватих пагонах, лозах — то там то сям показувались жовтуваті та яскраво-помаранчеві квіточки в курних смугах світла…

— Ми знайшли базу, — пролунав у Олі в голові уривчастий голос турчанки. — Імовірно, це вона і є…

Голос на мить втонув у перешкодах — дуже схожих на ті, що тільки-но набридали їм із Янсоном…

— Це зруйнований космодром General Biology, тут на материку… — продовжила капітан. — …те, що від нього лишилось. Власне, тут мало що лишилось — ставлю на те, що росіяни атакували його з орбіти ще в вісімдесятих. Проте я не бачу тут ознак недавнього перебування людей. І сканування свідчить, що не менш як рік-півтора… Капрале! Обходьте рослинність — вона токсична…

Асланоглу вдихнула і забубоніла знов:

— Ми знайшли два вцілілі термінали в залишках казарм. Один вдалося відновити, але там усілякий дріб’язок — фрагменти нотаток чи чогось такого… Нічого цікавого. Імовірно, пірати користувались резервним терміналом на вахті, проте він розряджений і… здається, з нього видерто всі нутрощі, я не знаю, чим тут ще можна зарадити…

admin:

Як виглядає термінал?

[ ENABLE / DISABLE]

nur_aslanoglu:

Відгуки про книгу Olya_#1 - Володимир Худенко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: